Ребрик Іван Михайлович

Визначення і загальна характеристика

РЕ́БРИК Іван Михайлович (05. 01. 1961, с. Боржавське Виноградівського, нині Берегівського р-ну Закарпатської обл.) — письменник, видавець. Чоловік Н. Ребрик. Член НСПУ (2020). Премія імені П. Скунця (2021). Закінчив Ужгородський університет (1983). Працював вихователем, учителем, а згодом — коректором, редактором. Засновник і директор (від 1993) видавництва «Ґражда». 1996–2000 очолював видавництво «Карпати» (обидва — Ужгород). Від кінця 1970-х рр. виступає на сторінках обласної, всеукраїнської та закордонної періодики з художніми текстами та літературознавчими статтями. Автор збірки поезій «Дні» (К., 1991), драматичної містерії «Злам» (1999), книг «Перетривання. Текст-у-часі» (2014; 2015), «Переднівок. Зібрані тексти» (2018; усі — Ужгород). Упорядкував і видав науково-мистецький альманах «Суботній Ужгород» (1998), в якому опублікував і власну прозу «Паскудень». У доробку — низка відеофільмів (у співавторстві з О. Коляджином): «Хочемо правди» (2005), «Ужгородський національний» (2007), «Дорогою любові. Іван Мирон» (2012), «Іван Чендей», «Петро Мідянка» (обидва — 2019); телепередачі про В. Ґренджу-Донського, Зореслава (С. Сабола), Г. Мураній-Мейсарош, Ф. Потушняка, В. Федака та ін. Переклади окремих віршів Р. по-русинськи опубліковані в журналі «Руське слово» (м. Новий Сад, Сербія). Під його керівництвом «Ґражда» видала понад тисячу книг, присвячених закарпатській проблематиці, зокрема перші в Україні видання творів В. Довговича, Т. Легоцького, А. Волошина, Ю. Химинця, В. Шандора, Зореслава, І. Ірлявського, І. Невицької, Ю. Станинця та ін.; відкрила для читача десятки нових імен в художній літературі — П. Мідянка, В. Горват, С. Степа, М. Бонь-Якубишин, О. Тимофієва, Л. Повх (Ходанич), Н. Довганич, О. Белей; опублікувала десятки наукових видань з історії, політології, етнографії, літературознавства, медицини. З ініціативи Р. у видавництві засновано літературну серію «Люби своє» імені О. Мишанича (2010), в якій побачили світ, зокрема, книги «Я зберу той жар у пісню…» М. Божук та «…І той вогонь, що не згаса…» Т. Салиги, серію «Розсипані перли» Т. Салиги («Вибрані поезії» В. Лесича, 2010; «Поезії» Марка Боєслава, 2011; «Поезії. Малярство» В. Хмелюка, 2011; «З правдивою пошаною…» Марка Бараболі, 2020), спільно з Інститутом україністики Ужгородського університету — серію видань «Ucrainica: ad fontes» (твори Д. Дорошенка, Є. Маланюка, Г. Костельника, А. Животка та ін. українських письменників). На базі видавництва організовано (1995) випуск науково-мистецького часопису «Екзиль», на сторінках якого в останні роки побачили світ ґрунтовні праці українознавчого наповнення у різних жанрах (С. Папа, С. Клочурака, І. Долгоша, В. Задорожного, Ю. Балеги, В. Грабовського, Л. Белея, В. Кришеника, М. Мушинки та ін.), у серії видань з проблематики української міждержавної суміжності — «Віднайдення Пряшівської Русі-України. І» (2017) та «Віднайдення Пряшівської Русі-України. ІІ» (2018), «Віднайдення Угорської Русі-України» (2021).

Завантажити статтю