Бутенко Євген Павлович

БУТЕ́НКО Євген Павлович (15. 09. 1931, Севастополь — 13. 02. 2020, с. Судіївка Полтавського р-ну Полтавської обл.) — письменник, краєзнавець. Почесний член Харківської обласної організації НСПУ (2007) та Всеукраїнської спілки краєзнавців (2007). Ордени Трудового Червоного Прапора (1977) та «За заслуги» 3-го ступеня (2007). Служив на флоті (1948–55). Закінчив Миколаївський педагогічний інститут (1965). Працював директором школи на Миколаївщині (1965–69); перебував на партійній роботі на Полтавщині (1969–79); був головою колгоспу «Дружба» в с. Очеретувате (Семенівського, нині Кременчуцького р-ну Полтавської обл., 1970–92), потім очолював місцевий краєзнавчий музей. Ініціатор створення (2000) та голова Семенівського районного літературно-мистецького об’єднання «Прометей». Автор численних газетних публікацій; досліджень «Слідами голоду с. Очеретувате» (1990), «Вони звинувачують!: Пекуча правда про голодомор 1932–1933 рр.» (2003, співавт.; обидва — Семенівка), «Забуттю не підлягає: [голодомор 1932–1933]» (2007); краєзнавчого нарису «На бистрині віків: [З історії села Горошине]» (1992); романів «Фортеця над Сулою» (2004; премія імені В. Малика, 2005), «Край Дикого поля» (2006), «Долі щасливий шлях» (2007; за обидва — премія імені Панаса Мирного, 2007), «Горошинці, козаки і воїни» (усі — Глобине), «Римов — тисячолітня загадка» (обидва — 2012), «Кримська Каліфорнія» (2016), «Доля героя з Полтавщини» (2018; усі — Полтава); повістей «В межиріччі Сули і Хоролу» (1995), «Отамани Посулля» (2005; обидві — Глобине); збірки оповідань «Синиця на долоні» (Шишаки, 1997); книги поезій «Струни серця живі» (Глобине, 2001) та ін. Підготував низку гасел для енциклопедичного довідника «Полтавщина» (К., 1992). Укладач альманаху «Прозаїки і поети Семенівщини» (2004), довідника-антології «Зерна пшеничної віри: Літератори й митці Семенівщини» (2007, у співавт. з М. Шудрею; обидва — Глобине).

Завантажити статтю