Бутенко Євген Павлович

БУТЕ́НКО Євген Па­влович (15. 09. 1931, Севастополь — 13. 02. 2020, с. Судіївка Полтавського р-ну Полтавської обл.) — письмен­ник, крає­знавець. Почесний член Харківської обласної організації НСПУ (2007) та Всеукраїнської спілки крає­знавців (2007). Ордени Трудового Червоного Прапора (1977) та «За заслуги» 3-го ступеня (2007). Служив на флоті (1948—55). Закінчив Миколаївський педагогічний ін­ститут (1965). Працював директором школи на Миколаївщині (1965—69); пере­бував на партійній роботі на Полтавщині (1969—79); був головою колгоспу «Дружба» в с. Очеретувате (Семенівського, нині Кременчуцького р-ну Полтавської обл., 1970—92), потім очолював місцевий крає­знавчий музей. Ініціатор створе­н­ня (2000) та голова Семенівського ра­йон­ного літературно-мистецького обʼ­єд­на­н­ня «Прометей». Автор числен­них газетних публікацій; досліджень «Слідами голоду с. Очеретувате» (1990), «Вони звинувачують!: Пекуча правда про голодомор 1932—1933 рр.» (2003, спів­авт.; обидва — Семенівка), «Забу­т­тю не під­лягає: [голодомор 1932—1933]» (2007); крає­знавчого нарису «На бистрині віків: [З історії села Горошине]» (1992); романів «Фортеця над Сулою» (2004; премія імені В. Малика, 2005), «Край Дикого поля» (2006), «Долі щасливий шлях» (2007; за обидва — премія імені Панаса Мирного, 2007), «Горошинці, козаки і воїни» (усі — Глобине), «Римов — тисячолітня загадка» (обидва — 2012), «Кримська Каліфорнія» (2016), «Доля героя з Полтавщини» (2018; усі — Полтава); повістей «В межиріч­чі Сули і Хоролу» (1995), «Отамани Посу­л­ля» (2005; обидві — Глобине); збірки оповідань «Синиця на долоні» (Шишаки, 1997); книги поезій «Струни серця живі» (Глобине, 2001) та ін. Під­готував низку гасел для енциклопедичного довід­ника «Полтавщина» (К., 1992). Укладач альманаху «Прозаїки і поети Семенівщини» (2004), довід­ника-антології «Зерна пшеничної віри: Літератори й митці Семенівщини» (2007, у спів­авт. з М. Шудрею; обидва — Глобине).