Петльований Віталій Іванович

ПЕТЛЬО́ВАНИЙ Віталій Іванович (03(16). 12. 1914, Він­ниця — 28. 12. 1989, Київ) — письмен­ник. Член СПУ (1946). Учасник 2-ї світової війни. 1921 родина пере­їхала в с. Хорошеве (нині смт Харківського р-ну Харківської обл.). Закінчив Харківський педагогічний ін­ститут (1936). У повоєн­ні роки працював у ЗМІ, був за­ступником голови правлі­н­ня Київської організації СПУ, директором Бюро пропаганди художньої літератури СПУ. Літературну діяльність почав із поезії. Дебютував збіркою віршів «Сурма кличе» (1940). Під час війни написав низку нарисів та оповідань, що склали збірку «Двоє» (1947; обидві — Київ). Твори цих жанрів (деякі з них присвячені Він­нич­чині) виходили окремими ви­да­н­нями і згодом: «Бориславка» (1950), «Каховський репортаж» (1953; обидві — Львів), «Сторінки життя» (1953), «Чужі листи» (1956), «Далекий друг», «Золотий фініш» (обидві — 1957), «Сліди на тротуарі» (1958), «По­сторонись, Америко! З блокнотом по Він­нич­чині» (1960), «Не роз­минися з долею» (1981; усі — Київ). Перу П. належить кілька книг повістей та оповідань: «Хотинці» (Л., 1949; К., 1965), «Плече друга» (1961), «Антонів огонь» (1963), «Бакени на бистрині» (1967), «Карпатська легенда» (1969), «Людина і хліб» (1971), «Без­межнеє поле» (1974), «Новий день починався вчора» (1978), «Спомин ратного поля» (1981; усі — Київ). Талант П. найповніше роз­крився в романах «Сурми грають зорю» (Л., 1952), «Дівчина з перед­містя» (1955), «Аміго» (1959), «Та це ж весна!» (кн. 1, 1962; кн. 2, 1965), «Сирена з мечем» (кн. 1–2, 1972; кн. 3–4, 1975), «Вогонь для Прометея» (1979), «Гуляйгора» (1987; усі — Київ). Окремі його твори пере­кладені російською, польською та ін. мовами. Автор сценарію хронікально-документального фільму «Вони повернулися на Батьківщину», низки пере­кладів. До 70-річчя від дня народже­н­ня П. у Києві ви­дано «Ви­брані твори» у 2-х томах (1984).