Петренко Павло Йосипович
ПЕТРЕ́НКО Павло Йосипович (псевдонім — О. Ган; 15. 11. 1903, с. Рублівка Богодухівського пов. Харківської губ., нині с. Велика Рублівка Полтавського р-ну Полтавської обл. — 11. 09. 1982, м. Сент-Пол, шт. Міннесота, США) — літературознавець. Після закінчення Полтавського ІНО (1924) деякий час учителював. Закінчив аспірантуру при Харківському ІНО (1930) і захистив дисертацію на тему «Григорій Квітка» (окреме видання — Xарків, 1931). Викладав у вузах Харкова, співпрацював з Інститутом Т. Шевченка Наркомосу УСРР. Брав участь у написанні «Загального курсу історії української літератури» під керівництвом О. Білецького. У 1920-х — на поч. 1930-х рр. опублікував у різних виданнях низку статей і рецензій про Т. Шевченка, М. Євшана, І. Дніпровського та ін. 8 грудня 1934 заарештований за вигаданими звинуваченнями й невдовзі висланий на 5 р. до Ухто-Печорського табору (Комі АРСР). 1939 звільнений із забороною жити в Україні. Мешкав у м. Липецьк (нині РФ). Після початку німецько-радянської війни і захоплення міста німцями перебрався до Харкова. Від 1943 — у таборі біженців у Ганновері (Німеччина), де викладав у гімназії. Від 1950 — у Сент-Полі. Працював на заводі. Виступав на вечорах Літературно-мистецького клубу українців Міннесоти з лекціями про українських письменників («Українське “сердите” покоління і його журнал “Країнська хата”», «Творчість М. К. Зерова», «Іван Франко, Михайло Драгоманов в історичній перспективі», «Кріпаки-інтелігенти і Шевченко», «Запрошення на страту: Погром українського літературознавства в 1930 роках» та ін.). В еміграції досліджував творчість П. Куліша, Марка Вовчка, В. Винниченка, зв’язки К. Рилєєва з Україною, написав спогади про науковий Харків 1920-х рр. У журналі «Дозвілля» (м. Плауен, Саксонія, 1944) опублікував статті «Шевченко — поет і мислитель» та «Полонянки», «Українському віснику» (1944) — «Коло джерел нашого відродження», «Літературно-науковому збірнику» (Ганновер, 1946, ч. 2) — «Українські ваганти (дяки і пиворізи)». Автор низки гасел до «Енциклопедії українознавства». Останні роки життя тяжко хворів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Марксівська метода в літературознавстві. Х., 1928; Похорон Т. Г. Шевченка. Х., 1929; «Наталка Полтавка» Івана Котляревського // Котляревський І. Наталка Полтавка. X.; Дн., 1930; «Маруся» Гр. Квітки. Х., 1931; Сердешна Оксана. Х., 1931; Іван Котляревський: Крит.-біогр. нарис. X., 1931; Творча путь Марка Вовчка. X.; К., 1932; Григорій Квітка. Берлін, 1944; Трагедія Миколи Хвильового. Новий Ульм; Ауґсбурґ, 1947 (під псевдонімом); Один з останніх могікан: Пам’яті Дмитра Солов’я. Нью-Йорк; Детройт, 1968.
Рекомендована література
- Костюк Г. Над свіжою могилою Павла Йосиповича Петренка // Українські вісті [Детройт]. 1982, 26 верес.;
- Ротач П. Від Полтави до Сейнт Пола: [До 95-річчя від дня народження П. Й. Петренка] // Полтавська думка. 1998, 13 листоп; Його ж. Павло Петренко // Ротач П. Колоски з літературної ниви. П., 1999.