Петренко Павло Йосипович

ПЕТРЕ́НКО Павло Йосипович (псевдонім — О. Ган; 15. 11. 1903, с. Рублівка Богодухівського пов. Харківської губ., нині с. Велика Рублівка Полтавського р-ну Полтавської обл. — 11. 09. 1982, м. Сент-Пол, шт. Мін­несота, США) — літературо­знавець. Після закінче­н­ня Полтавського ІНО (1924) деякий час учителював. Закінчив аспірантуру при Харківському ІНО (1930) і захистив дисертацію на тему «Григорій Квітка» (окреме ви­да­н­ня — Xарків, 1931). Викладав у вузах Харкова, спів­працював з Ін­ститутом Т. Шевченка Наркомосу УСРР. Брав участь у написан­ні «Загального курсу історії української літератури» під керівництвом О. Білецького. У 1920-х — на поч. 1930-х рр. опублікував у різних ви­да­н­нях низку статей і рецензій про Т. Шевченка, М. Євшана, І. Дні­провського та ін. 8 грудня 1934 заарештований за вига­даними звинуваче­н­нями й не­вдовзі висланий на 5 р. до Ухто-Печорського табору (Комі АРСР). 1939 звільнений із забороною жити в Україні. Мешкав у м. Липецьк (нині РФ). Після початку німецько-радянської війни і захопле­н­ня міста німцями пере­брався до Харкова. Від 1943 — у таборі біженців у Ган­новері (Німеч­чина), де викладав у гімназії. Від 1950 — у Сент-Полі. Працював на заводі. Ви­ступав на вечорах Літературно-мистецького клубу українців Мін­несоти з лекціями про українських письмен­ників («Українське “сердите” поколі­н­ня і його журнал “Країнська хата”», «Творчість М. К. Зерова», «Іван Франко, Михайло Драгоманов в історичній пер­спективі», «Кріпаки-інтелігенти і Шевченко», «За­проше­н­ня на страту: Погром українського літературо­знавства в 1930 роках» та ін.). В еміграції досліджував творчість П. Куліша, Марка Вовчка, В. Вин­ниченка, звʼязки К. Рилєєва з Україною, написав спогади про науковий Харків 1920-х рр. У журналі «До­зві­л­ля» (м. Плауен, Саксонія, 1944) опублікував стат­ті «Шевченко — поет і мислитель» та «Полонянки», «Українському віснику» (1944) — «Коло джерел нашого від­родже­н­ня», «Літературно-науковому збірнику» (Ган­новер, 1946, ч. 2) — «Українські ваганти (дяки і пиворізи)». Автор низки гасел до «Енциклопедії україно­знавства». Остан­ні роки життя тяжко хворів.

Завантажити статтю