ПЕТРО́В Григорій Юхимович (справжнє — Горбенко; 25. 10. 1893, по­близу м. Хорол, нині Лубенського р-ну Полтавської обл. — 25. 02. 1983, Москва) — організатор виробництва та вищої авіаційної освіти. Учасник 1-ї світової війни, більшовицького пере­вороту 1917, воєн­них дій 1918–20. У період бурхливих революційних подій початку 20 ст. з метою кон­спірації змінив прі­звище. Закінчив Київське комерційне училище, Академію повітряного флоту імені М. Жуковського (Москва, 1926). Працював начальником цеху і головним інженером Харківського авіаційного заводу (1926–30), де разом із головним кон­структором і директором К. Калініним брав без­посередню участь у створен­ні літаків від К-2 до К-7, ХАІ-1. У 1930–31 — перший директор Харківського авіаційного ін­ституту. Зробив вагомий внесок у становле­н­ня першого спеціалізованого авіаційного вузу країни. Під його керівництвом роз­почато будівництво на­вчального (головного) та інженерно-лабораторного (літакового) корпусів, студентського гуртожитку та ін. будівель. Окрім питань будівництва ін­ституту П. організовував на­вчальний процес, на­вчально-методичну роботу, при­йом студентів, роз­робляв на­вчальні плани, про­грами, залучав науково-педагогічні кадри. Ін­ститут здійснював під­готовку авіаційних спеціалістів на двох факультетах (літакобудівному та двигунобудівному) за спеціальностями «інженер-кон­структор з літакобудува­н­ня», «інженер-технолог з літакобудува­н­ня та двигунобудува­н­ня». Від 1931 — на керівних посадах у Наркоматі авіаційної промисловості СРСР у Москві.