Пирогов Володимир Миколайович

ПИРОГО́В Володимир Микола­йович (05. 01. 1846 — після 1913) — історик античності. Син ві­домого хірурга та громадського діяча М. Пирогова. Отримав початкову домашню освіту, слухав лекції з давньої римської історії у Німеч­чині — в Гайдельберзі, Берліні та Ляйпцизі (від­відував семінарій професора Т. Мом­мзена). 1873 здобув ступінь доктора філософії Берлінського університету за працю, присвячену роз­бору «Бревіарію» — короткої історії Риму у викладі Флавія Євтропія. Особливу увагу П. приділив питан­ню про успадкува­н­ня автором традиції Тита Лівія. Висвітле­н­ня остан­нім в «Історії від заснува­н­ня міста» подій періоду Другої Пунічної війни стало темою магістерської дисертації «Ис­следование по Римской истории преимуществен­но в области Третьей декады Ливия» (Санкт-Петербург, 1878), яку П. захистив у Московському університеті. Його наукові студії високо оцінили О. Трачевський і Ф. Успенський. Від 1879 — доцент кафедри загальної історії Новоросійського університету в Одесі (читав курс римської історії). 1882 від­ряджений за кордон. Після поверне­н­ня він продовжив роботу, однак через хворобу та сімейні об­ставини 1884 припинив викла­да­н­ня. У на­ступні роки ви­вчав найдавніший період історії, видав моно­графію «Семасиологические и археологические темы по истории первобытной культуры» (О., 1887). Серед інших, автор спирався і на положе­н­ня, висловлені у роботах його колишніх колег по університету — Л. Воєводського та Д. Овсянико-Куликовського. Подальша доля достовірно неві­дома: ймовірно, тривалий час жив за кордоном, що було повʼязано з необхідністю лікува­н­ня важкої хвороби. Остан­нє свідче­н­ня про нього — лист В. Ро­занову, від­правлений П. на­прикінці 1913 з м. Марсель (Франція).