Пирогов Володимир Миколайович

ПИРОГО́В Володимир Миколайович (05. 01. 1846 — після 1913) — історик античності. Син відомого хірурга та громадського діяча М. Пирогова. Отримав початкову домашню освіту, слухав лекції з давньої римської історії у Німеччині — в Гайдельберзі, Берліні та Ляйпцизі (відвідував семінарій професора Т. Моммзена). 1873 здобув ступінь доктора філософії Берлінського університету за працю, присвячену розбору «Бревіарію» — короткої історії Риму у викладі Флавія Євтропія. Особливу увагу П. приділив питанню про успадкування автором традиції Тита Лівія. Висвітлення останнім в «Історії від заснування міста» подій періоду Другої Пунічної війни стало темою магістерської дисертації «Исследование по Римской истории преимущественно в области Третьей декады Ливия» (Санкт-Петербург, 1878), яку П. захистив у Московському університеті. Його наукові студії високо оцінили О. Трачевський і Ф. Успенський. Від 1879 — доцент кафедри загальної історії Новоросійського університету в Одесі (читав курс римської історії). 1882 відряджений за кордон. Після повернення він продовжив роботу, однак через хворобу та сімейні обставини 1884 припинив викладання. У наступні роки вивчав найдавніший період історії, видав монографію «Семасиологические и археологические темы по истории первобытной культуры» (О., 1887). Серед інших, автор спирався і на положення, висловлені у роботах його колишніх колег по університету — Л. Воєводського та Д. Овсянико-Куликовського. Подальша доля достовірно невідома: ймовірно, тривалий час жив за кордоном, що було пов’язано з необхідністю лікування важкої хвороби. Останнє свідчення про нього — лист В. Розанову, відправлений П. наприкінці 1913 з м. Марсель (Франція).

Завантажити статтю