Потоцький Петро Платонович

ПОТО́ЦЬКИЙ Петро Платонович (02(14). 06. 1855, м. Кобеляки, нині Полтавської обл. — ?) — військовик. Брат Миколи і Павла Потоцьких. Генерал від інфантерії (1915). Закінчив Петровську Полтавську військову гімназію (1872), Миколаївські інженерне училище (1875) та академію Генштабу (1882) в Санкт-Петербурзі. Учасник російсько-турецької 1877–78 і 1-ї світової воєн. Служив у 3-му і 2-му телеграфних парках, Віленському військовому окрузі, Ризькому піхотному юнкерському училищі, 110-му піхотному Камському полку. 1899–1903 — командир 95-го піхотного Красноярського полку; 1905–07 — начштабу Варшавської фортеці, 1907–10 — начальник її піхотної бригади; 1910–13 — начальник 28-ї піхотної дивізії; 1913–14 — начальник 35-ї піхотної дивізії. Від 1915 — у відставці. Автор статей «Краткий исторический очерк развития орудий, скрывающихся после выстрела» // «Артиллерийский журнал», 1877; «Деятельность 3-го военно-телеграфного парка в турецкую кампанию» // «Инженерный журнал», 1879; «Деятельность военного телеграфа в турецкую кампанию» // «Военный сборник», 1879. Також вміщував публікації у журналі «Русский инвалид».

П. П. Ротач, О. П. Ротач