Пундик Юрій Михайлович

ПУ́НДИК Юрій Михайлович (псевдоніми: Миколин, Гліб, Селецький; 04. 11. 1918, с. Печірна Кременецького пов. Волинської губ., нині Кременецького р-ну Тернопільської обл. — 28. 10. 1973, м. Гіб­бінґ, шт. Мін­несота; похований у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — громадсько-політичний діяч, публіцист. На­вчався у православній духовній семінарії в Кременці, від 1938 — на філософському факультеті Львівського університету, однак на­вча­н­ня пере­рвала 2-а світова війна. Вступив в ОУН(м). Мешкав у Берліні, з початком німецько-радянської війни влітку 1941 прибув на Волинь. Діяв у під­піл­лі: провід­ник Кременецького р-ну, спів­організатор та учасник конференції ОУН(м) в травні 1942, референт ідеологічного від­ділу (пропаганди) Волинського обласного проводу (1943). На­прикінці 1943 залишив Волинь, влітку 1944 емігрував на Захід. Від 1945 — у м. Зальцбурґ (Австрія), редагував часопис «Промінь» (1948—49) і друкував у ньому свої стат­ті. На­вчався в УВУ в м. Мюнхен (Німеч­чина). 1949 ви­їхав до США, проживав у м. Мін­неаполіс. Закінчив 1955 Університет Мін­несоти, здобув ступінь магістра економіки. Викладав у коледжі в Гіб­бінґу, брав участь у роз­роблен­ні проєкту господарського роз­витку міста, був членом Асоціації економістів Америки. Обраний до Проводу українських націоналістів (входив до нього до кінця життя). Чільний діяч Організації державного визволе­н­ня України, член редколегії її друкованого органу — журналу «Само­стійна Україна», автор багатьох публікацій в ньому. Також вміщував стат­ті у часописах «Українське слово», «Український голос», «Новий шлях», «Свобода», інших періодичних ви­да­н­нях діаспори. У його публіцистиці пред­ставлений само­стійний огляд й аналіз українського національно-визвольного руху під час 2-ї світової війни і у післявоєн­ний період, ви­значено принципові засади діяльності політичного проводу, акцентовано на необхідності подола­н­ня між­партійних протиріч в боротьбі за державну незалежність України.

Завантажити статтю