Гай-Нижник Павло Павлович

Визначення і загальна характеристика

ГАЙ-НИ́ЖНИК Павло Павлович (28. 05. 1971, м. Дунаївці, нині Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.) — історик, громадсько-політичний діяч. Доктор історичних наук (2008). Міжнародна літературна премія імені І. Кошелівця (2014). У 1989–90 навчався у Донецькому вищому військово-політичному училищі інженерних військ і військ зв’язку, звідки відрахований за звинуваченнями у здійсненні націоналістичної пропаганди і розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Закінчив Кам’янець-Подільський педагогічний інститут (1995). Працював 2001–02 у Науково-дослідному фінансовому інституті при Міністерстві фінансів України; 2002–03 — завідувач науково-інформаційного відділу Українського НДІ архівної справи та документознавства (обидва — Київ); від 2003 — у Криворізькому педагогічному університеті (Дніпропетровської обл.); за сумісництвом 2004 — в Інституті ділового адміністрування (м. Кривий Ріг); 2004–05 — у Національній академії державної податкової служби України (м. Ірпінь, нині Бучанського р-ну Київської обл.); від 2007 — в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ; від 2013 — у Національному НДІ українознавства і всесвітньої історії; від 2014 — завідувач відділу історичних студій, водночас 2020–22 — заступник директора НДІ українознавства Міністерства освіти і науки України (усі — Київ). Член ініціативної групи Української гетьманської організації зі створення Всеукраїнського об’єднання громадян «Союз гетьманців-державників» (2002). Засновник і голова (від 2013) Націонал-консервативного руху «БУЛАВА», фундатор Музею української пропаганди (Київ, 2014). Наукові дослідження: історія України 1-ї половини 20 ст., історія світової та української політичної думки, Визвольні змагання 1917–21, біографістика, політологія, ідеологія, історія української діаспори. Один із співавторів передмови до «Спогадів» гетьмана України П. Скоропадського (К.; Філадельфія, 1995). Автор поетичних збірок «Згадуй мене… Лірика кохання» (2006), «Смак свободи… Лірика життя» (2009), «Плинність» (2015), «Відчуття» (2019), «Крізь час» (2022; усі — Київ). Його вірші також друкували у часописах «Подолянин» (Кам’янець-Подільський), «Батьківщина» (м. Торонто, Канада), «Дніпро» (Київ), збірнику української поезії «Вілаг почуттів» (Уж., 2012), міжнародному літературно-публіцистичному часописі українських письменників «Соборність» (Ізраїль, 2013).

Завантажити статтю