Полянський Юрiй Іванович

Визначення і загальна характеристика

ПОЛЯ́НСЬКИЙ Юрiй Іванович (06. 03. 1892, с. Жовтанцi Жовківського пов., нині Львівського р-ну Львiвської обл. — 19. 07. 1975, Буенос-Айрес) — гео­граф, геоморфолог, геолог, археолог. Доктор гео­графії (1928), професор (1930), академік АН Арґентини (1956). Дійсний член НТШ (1927). На­вчався у Ві­денському університеті, закінчив Львiвський університет (1918). Під час 1-ї свiтової вiйни служив поручником гарматного полку в ав­стрійській армiї. Брав активну участь у Визвольних змага­н­нях 1917—21, зокрема за встановле­н­ня ЗУНР, був старшиною УГА і одним із організаторів УВО. 1921—37 учителював у Першій академічній гімназії, водночас 1921—23 був професором Українського таємного університету, 1933—37 — Греко-католицької богословської академії у Львові. Від 1928 — директор Природо­знавчого музею НТШ. 1937—39 виконував обовʼязки ін­спектора середніх шкіл. 1939—41 — завідувач кафедри гео­графії Львівського університету. Під час німецької окупації Львова від червня до вересня 1941 був головою Тимчасової управи. 1941—45 — член Українського центрального комітету під керівництвом В. Кубi­йовича. 1943 ви­їхав до Кракова (Польща), згодом до Відня (очолив пред­ставництво Українського центрального комітету). 1945—47 — професор Українського вільного університету в Німеч­чині (Мюнхен). Від 1947 — в Арґентині, де працював у Державному геологічному ін­ституті, від 1956 був професором Державного університету в Буенос-Айресі. Досліджував про­блеми геоморфологiї, четвертин­ної геологiї та археологiї Подi­л­ля, басейну Днiстра та Західного Полiс­ся, в еміграції — геологiю, геоморфологiю та неотектонiку Арґентини. Вперше страти­графічно роз­членував товщу лесів на 3 різновікові горизонти, повʼязав їх утворе­н­ня з еволюцією рельєфу (насамперед зледені­н­ням та формува­н­ням терас), тектонічними рухами. Реконструював палеогео­графічні умови (клімат, фауна і флора плейстоцену), характер рельєфу та екзоген­них процесів. В басейні Дністра від­крив понад 70 палеолітичних стоянок, зокрема мустьєрські та верх­ньопалеолітичні стратифіковані. Об­ґрунтував класифікацію поселень палеолітичної людини, зна­йшов залишки кромань­йонця біля с. Валява Пере­миського пов. (нині Польща). Ви­вчав геологічну будову Західного Поліс­ся, склав геологічну карту цього регіону. В Арґентині проводив дослідже­н­ня в пустелі Мендоза, інших ра­йонах Анд, роз­робляв про­блеми геологічної будови, страти­графії, блокових рухів, генезис рельєфу. Брав участь у пiдготовцi Енциклопедiї україно­знавства.

Пр.: Неолітичні обсідіяни Східної Галичини // Зб. НТШ. Л., 1925. Т. 23—24; Новi дані про плейстоцен Бесарабiї // Зб. Фізіогр. комісії НТШ. Л., 1927. Вип. 2; Neue Paläolithstationen Podolines // Ibid. 1927. Heft 7; Подiльськi етюди. Тераси, леси i морфологiя Галицького Подi­л­ля над Днi­стром // Зб. Матем.-природописно-лікар. секції НТШ. Л., 1929. Т. 20; Рекон­струкцiя гео­графiчних умов ран­нього палеолiту Подiльсько-Бесарабської провiнцiї // Пр. Геогр. комісії НТШ. 1935. № 1; Flujos rápidos de escombros. Buenos Aires, 1966.

Лiт.: Демедюк М. С. Внесок Юрія Полянського у ви­вче­н­ня лесів Придністровського Поді­л­ля (до 100-річчя з дня народже­н­ня) // Геологічний журнал. 1993. № 5; Його ж. Дiйсний член НТШ — Юрiй Полянський // Вiсн. НТШ. Л., 1995. Ч. 12—13; Шаблій О. І. Юрій Полянський // Володимир Кубі­йович: енциклопедія життя і творчості. Л., 1996; Черниш О. Археологічна діяльність Юрія Полянського // По­статі укр. археології. Л., 1998. Вип. 7; Ситник О. С. Юрій Полянський — перший дослідник західноукраїнського палеоліту // Археологія. 2003. № 1.

О. І. Шаблій, І. П. Ковальчук

Завантажити статтю