Поп Іван Іванович

ПОП Іван Іванович (26. 05. 1938, с. Страбичово, нині Мукачівського р-ну Закарпатської обл. — 14. 09. 2023, м. Хеб, Чехія) — історик. Доктор історичних наук (1988), професор (1992). На­вчався в Ужгородському університеті, з якого 1960 був від­рахований за від­мову спів­працювати з КДБ і ви­ступити на політичному процесі проти «українських буржуазних націоналістів», 1963 отримав до­звіл скласти кваліфікаційні іспити за університет. Учителював; від 1967 працював у Ін­ституті словʼяно­знавства і балканістики АН СРСР (Москва): від 1988 — провід­ний науковий спів­робітник; водночас 1988—92 — головний редактор ж. «Славяноведение». Досліджував особливості роз­витку культури Чехії та Моравії у 9—16 ст., чехословацько-угорські та чехословацько-радянські взаємини. Від 1992 — професор кафедри історії стародавнього світу, середніх віків та історіо­графії і директор НДІ карпато­знавства Ужгородського університету. Планував готувати нове поколі­н­ня фахівців з історії Під­карпатської Русі від­повід­но до русинської концепції історії краю, брав активну участь у дис­кусіях про кон­ституційну структуру України, зокрема вважав, що Під­карпатська Русь повин­на стати однією із земель майбутньої федеративної України. Його по­гляди на русинську історію та державний устрій України зу­стріли негативну реакцію з боку прихильників централізованої держави, внаслідок чого 1994 П. ви­їхав до Чехії, де працював у гімназії м. Хеб.

Завантажити статтю