Поп Іван Іванович

ПОП Іван Іванович (26. 05. 1938, с. Страбичово, нині Мукачівського р-ну Закарпатської обл. — 14. 09. 2023, м. Хеб, Чехія) — історик. Доктор історичних наук (1988), професор (1992). Навчався в Ужгородському університеті, з якого 1960 був відрахований за відмову співпрацювати з КДБ і виступити на політичному процесі проти «українських буржуазних націоналістів», 1963 отримав дозвіл скласти кваліфікаційні іспити за університет. Учителював; від 1967 працював у Інституті слов’янознавства і балканістики АН СРСР (Москва): від 1988 — провідний науковий співробітник; водночас 1988–92 — головний редактор ж. «Славяноведение». Досліджував особливості розвитку культури Чехії та Моравії у 9–16 ст., чехословацько-угорські та чехословацько-радянські взаємини. Від 1992 — професор кафедри історії стародавнього світу, середніх віків та історіографії і директор НДІ карпатознавства Ужгородського університету. Планував готувати нове покоління фахівців з історії Підкарпатської Русі відповідно до русинської концепції історії краю, брав активну участь у дискусіях про конституційну структуру України, зокрема вважав, що Підкарпатська Русь повинна стати однією із земель майбутньої федеративної України. Його погляди на русинську історію та державний устрій України зустріли негативну реакцію з боку прихильників централізованої держави, внаслідок чого 1994 П. виїхав до Чехії, де працював у гімназії м. Хеб.

Завантажити статтю