Право України

«ПРА́ВО УКРАЇ́НИ» — юридичний журнал. Заснований 1958 у Києві після багаторічних клопотань правничої громадськості та АН УРСР на хвилі де­сталінізації та лібералізації су­спільного життя під на­звою «Радянське право» як орган Міністерства юстиції (у 1964—65 — Юридичної комісії при РМ УРСР), Верховного суду і Прокуратури УРСР та Сектору (згодом — Ін­ституту) держави і права АН УРСР. З часом до засновників уві­йшли Національна юридична академія України (Харків), НАПрНУ, Кон­ституційний Суд України, Вищий арбітражний суд України, Фонд державного майна України, Спілка адвокатів України, трудовий колектив редакції та ін. Видають українською мовою, спочатку один раз на 2 місяці, від 1963 — щомісяця. Від 1992 — сучасна назва. У № 1 за 1965 на титульному аркуші журналу без жодних публічних пояснень і юридичних під­став за­значили «Рік ви­да­н­ня 28-й», а в № 6 за 1973 — «Рік ви­да­н­ня 36. Журнал засновано 1922». Малося на увазі, що журнал видавали 1922—41 під на­звами «Вестник советской юстиции на Украине», «Вісник радянської юстиції», «Революційне право» (загалом 20 р.) і у 1958—73 (ще 16 років). Однак акцентувати увагу на на­ступності цих ви­дань почали лише напередодні широкого від­значе­н­ня за участі пред­ставників влади й юридичної громадськості 80-річчя журналу в 2002, у 2012 редакція ініціювала від­значе­н­ня 90-річчя журналу. Редакційна політика журналу змінювалася, але він завжди мав помітний вплив на українське право­знавство і юридичну практику. На його сторінках висвітлюють актуальні пита­н­ня українського державотворе­н­ня, практичної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядува­н­ня, роз­витку правової системи, законодавства, юридичної науки і освіти в Україні, української правничої термінології; публікують стат­ті з різних галузей права, матеріали судової, прокурорсько-слідчої та адвокатської практики, рецензії та бібліо­графічні огляди, по­здоровле­н­ня юристам-ювілярам тощо. Основні рубрики: «Теорія держави і права», «Захист прав людини і громадянина», «Кримінальне право і процес», «Господарське право і процес», «Реформува­н­ня правосу­д­дя», «Порівняльне право­знавство», «Доктрина у судовій практиці». У 2012—14 видавали англо- та російськомовні версії часопису. У статусі додатків на­друковано наукові або науково-практичні ж. «Студентський юридичний журнал» (2011, головний редактор — С. Теплюк), «Абетка права» (юридичний журнал для школярів, головний редактор — Л. Денисенко), «Між­народне право» (головний редактор — О. Буткевич), «Європейське право» (головний редактор — К. Смирнова) «Право США» (головний редактор — О. Денисова), «Порівняльне право­знавство» (головний редактор — О. Кресін; усі — 2012—13), «Приватне право» (головний редактор — О. Кохановська), «Вісник Кон­ституційної асамблеї України» (головний редактор — М. Ставнійчук; обидва — 2013). Ці додатки здебільшого задумувалися як квартальники, але виходили накладом 100—200 примірників по­двійними номерами двічі на рік. Від­носно тривалу історію мав додаток «Філософія права і загальна теорія права» (2012—21, головний редактор — С. Максимов), у 2013—14 такий статус мав фаховий ж. «Медичне право» (головний редактор — І. Сенюта). У видавництві «П. У.» на­друковані також наукові збірники «Правовісник» (1996—2013), «Європейський суд з прав людини. Судова практика» (2011—13), «Зі­бра­н­ня актів європейського права», «Правобукварик» (обидва — 2012—13), «Академічні правові дослідже­н­ня» (2013). Додатками до журналу ви­дано текс­ти окремих кодексів України, англомовний пере­клад пʼятитомного дослідже­н­ня НАПрНУ «Правова система України: історія, стан та пер­спективи» тощо. 2019 редакція започаткувала мас­штабний видавничий проєкт «Скарбниця памʼяток українського права» у 10-ти томах, однак реалізувати його хоча б частково поки не вдалося. Головні редактори: В. Зайчук (1958—64), Д. Панасюк (1964—76), Ю. Вербенко (1976—95), О. Святоцький (від 1996).

Завантажити статтю