Перекопські рів і вал

ПЕРЕ­КО́ПСЬКІ РІВ І ВАЛ — старовин­на лінія укріплень на Пере­копському пере­шийку, при­значена для захисту Криму від вторгне­н­ня з пів­ночі; архітектурно-археологічна й історична памʼятка. Ві­дома також як Турецький вал. Рів (довжина 9,5 км, глибина до 10 м, ширина до 20 м) тягнеться від Пере­копської затоки Чорного моря до затоки Сиваш Азовського моря, паралельно із його пів­ден­ної сторони — вал. На пів­день від П. р. і в. простежено трасу т. зв. Малого Пере­копського рову, походже­н­ня й при­значе­н­ня якого не зʼясовано. Ймовірно, укріпле­н­ня споруджено на­прикінці 3 — у 2 ст. до н. е. для захисту Пізньоскіфського царства від сарматів, згодом їх тривалий час не використовували. Поновлені у 15—16 ст. правителями Кримського ханату, починаючи з Менглі-Ґерея I. У 16—17 ст. вздовж валу спорудили башти й бастіони, схили рову обличкували каменем. Рів продовжили по дну Сиваша до Литовського пів­острова й далі — вздовж пів­нічного узбереж­жя остан­нього. На Литовському пів­острові рів був доповнений валом із 2-ма бастіонами. Центральним пунктом пере­копських укріплень стала фортеця Ор-Капи (Перекоп), поруч із нею у валу влаштовано браму — вʼїзд до Криму. П. р. і в. втратили своє воєн­но-стратегічне значе­н­ня після анексії Криму Російською імперією, однак у 20 ст. їх багато разів використовували як зручний рубіж оборони під час воєн­них дій 1918—20 і 2-ї світової війни. Майже завжди стороні, що на­ступала, вдавалося подолати ворожу оборону на Пере­копському пере­шийку і зайти до Криму. Так, у квітні 1918 тут успішно на­ступали німецькі війська проти радянських, у квітні 1919 — радянські війська проти денікінців, у листопаді 1920 — радянські війська проти врангелівців, у вересні 1941 — німецькі війська проти радянських військ, у квітні 1944 — радянські війська проти німецьких військ. Найбільш ві­домим із пере­лічених епізодів є штурм Пере­копу, який здійснили 8—9 листопада 1920 частини Червоної армії під командува­н­ням М. Фрунзе. Цю подію широко використовували у радянській пропаганді й деякою мірою міфологізували. У наш час П. р. і в. добре виражені на місцевості. З елементів старої фортифікації найкраще збереглися бастіони на західному і східному кінцях валу, а також доти часів 2-ї світової війни. Біля місць, де лінію укріплень пере­тинають залізниця й шосе, встановлено памʼятники над братськими могилами радянських воїнів.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю