Перекоп

Визначення і загальна характеристика

ПЕРЕКО́П  — колишнє місто і фортеця на Перекопському перешийку, що з’єднує Крим із материком. Початково було розташоване біля переїзду через Перекопський рів і вал на його південній, кримській стороні, а після анексії Криму Російською імперією — на північній. Слов’янська назва «П.» є калькою з татарських назв Ор-Капи (ворота на рову) та Ор (рів). Попередник П. в античні часи — м. Тафрос (від грец. Ταυος — рів), двічі згадане в «Натуральній історії» Плінія Старшого. Кримський хан Менглі-Ґерей I збудував тут фортецю Фераг-Кермен (радісна фортеця). Наявність мечеті Сагіба-Ґерея (1-а половина 16 ст.), що засвідчує у подорожніх записах Евлія Челебі, вказує на значні будівельні роботи, проведені за правління цього хана. Стратегічне значення Ор-Капи на той час полягало в обороні Кримського півострова від нападів кочовиків, воно також слугувало збірним пунктом для військ Кримського ханату. У 17–18 ст. П. захищав Крим від українських козаків і російських військ. Від 17 ст. — адміністративний центр особливого прикордонного намісництва (сергадд — головний кордон) під командуванням ор-бея (перекопського бея), на посаду якого призначали представників династії Ґереїв або кримських аристократів, зокрема ор-беєм був Тугай-бей. Фінансово-податковими справами опікувався каймакан. П. відмежовував центральні володіння Кримського ханату (Кримський півострів) від периферійних степових територій, тому останні називали «Ор ташраси» («Заор’я»). Фортеця міста була озброєна гарматами, її залога включала 500 секбанів (найманих стрільців-немусульман), 100 гармашів і 500 татарських вершників. У фортеці також містилися комори із зерном, арсенал, колодязі. Населення міста, що за повідомленням Евлії Челебі мало бл. 1500 будинків і 12 мечетей, мешкало у передмісті. Там же були розташовані митниця Кримського ханату, караван-сарай, базар. В околицях з озер видобували сіль, котру під назвою «кафська сіль» вивозили у Туреччину, а також в Україну, тому тут знаходилися ханські податкові комісари (еміни). 1689 П. витримав напад російського війська під командуванням князя В. Голіцина. Унаслідок реконструкцій кінця 17 — середини 18 ст. мурований прямокутний замок оточено 2-ма лініями валів із бастіонами, проте місто здобували російські війська під командуванням генерал-фельдмаршала Б.-К. Мініха (1736), генерал-фельдмаршала П. Лассі (1738), генерал-аншефа князя В. Долгорукова (1771). Після анексії Кримського ханату місту дали російську назву «П.», хоча ще 1864 російська влада офіційно визнавала побутування татарської назви «Капу»/«Капи». Місто було центром Перекопського пов. Таврійської губ., фортеця (в якій стояв російський гарнізон) зберігала своє значення до поч. 19 ст. У 1835 вона скасована, після чого муровані будівлі 16–18 ст. поступово розібрали місцеві мешканці. Із спорудженням залізниці (1875), що обминула П., місто втратило економічне значення й продовжило виконувати лише адміністративні функції. Чисельність населення П. разом із його передмістям (а фактично — окремим населеним пунктом) Армянським Базаром у 1896 становила 7382 особи, при цьому більшість припадала на Армянський Базар. Місто знелюдніло під час воєнних дій 1918–20. Його кам’яні будівлі 1920 розібрали на будівельні матеріали, які використовували для спорудження укріплень Російської армії генерал-лейтенанта П. Врангеля на Перекопському перешийку. На місці зруйнованого міста виникло село з тією ж назвою, а одне з передмість П., що лежало за 5 км на південь і мало назви «Єні Базар», «Ермені-Базар», «Армянський Базар», перетворилося на м. Армянськ.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю