Перекоп

ПЕРЕКО́П — колишнє місто і фортеця на Пере­копському пере­шийку, що зʼ­єд­нує Крим із материком. Початково було роз­ташоване біля пере­їзду через Пере­копський рів і вал на його пів­ден­ній, кримській стороні, а після анексії Криму Російською імперією — на пів­нічній. Словʼянська назва «П.» є калькою з татарських назв Ор-Капи (ворота на рову) та Ор (рів). Попередник П. в античні часи — м. Тафрос (від грец. Ταυος — рів), двічі зга­дане в «Натуральній історії» Плінія Старшого. Кримський хан Менглі-Ґерей I збудував тут фортецю Фераг-Кермен (радісна фортеця). Наявність мечеті Сагіба-Ґерея (1-а половина 16 ст.), що засвідчує у подорожніх записах Евлія Челебі, вказує на значні будівельні роботи, проведені за правлі­н­ня цього хана. Стратегічне значе­н­ня Ор-Капи на той час полягало в обороні Кримського пів­острова від нападів кочовиків, воно також слугувало збірним пунктом для військ Кримського ханату. У 17—18 ст. П. захищав Крим від українських козаків і російських військ. Від 17 ст. — адміністративний центр особливого прикордон­ного намісництва (сергадд — головний кордон) під командува­н­ням ор-бея (пере­копського бея), на посаду якого при­значали пред­ставників династії Ґереїв або кримських аристократів, зокрема ор-беєм був Тугай-бей. Фінансово-податковими справами опікувався ка­ймакан. П. від­межовував центральні володі­н­ня Кримського ханату (Кримський пів­острів) від периферійних степових територій, тому остан­ні називали «Ор ташраси» («За­орʼя»). Фортеця міста була озброєна гарматами, її залога включала 500 секбанів (на­йманих стрільців-немусульман), 100 гармашів і 500 татарських вершників. У фортеці також містилися комори із зерном, арсенал, колодязі. Населе­н­ня міста, що за пові­домле­н­ням Евлії Челебі мало бл. 1500 будинків і 12 мечетей, мешкало у перед­місті. Там же були роз­ташовані митниця Кримського ханату, караван-сарай, базар. В околицях з озер видобували сіль, котру під на­звою «кафська сіль» вивозили у Туреч­чину, а також в Україну, тому тут знаходилися ханські податкові комісари (еміни). 1689 П. витримав напад російського війська під командува­н­ням князя В. Голіцина. Унаслідок рекон­струкцій кінця 17 — середини 18 ст. мурований прямокутний замок оточено 2-ма лініями валів із бастіонами, проте місто здобували російські війська під командува­н­ням генерал-фельдмаршала Б.-К. Мініха (1736), генерал-фельдмаршала П. Лассі (1738), генерал-аншефа князя В. Долгорукова (1771). Після анексії Кримського ханату місту дали російську назву «П.», хоча ще 1864 російська влада офіційно ви­знавала побутува­н­ня татарської назви «Капу»/«Капи». Місто було центром Пере­копського пов. Таврійської губ., фортеця (в якій стояв російський гарнізон) зберігала своє значе­н­ня до поч. 19 ст. У 1835 вона скасована, після чого муровані будівлі 16—18 ст. по­ступово ро­зібрали місцеві мешканці. Із спорудже­н­ням залізниці (1875), що обминула П., місто втратило економічне значе­н­ня й продовжило виконувати лише адміністративні функції. Чисельність населе­н­ня П. разом із його перед­містям (а фактично — окремим населеним пунктом) Армянським Базаром у 1896 становила 7382 особи, при цьому більшість припадала на Армянський Базар. Місто знелюдніло під час воєн­них дій 1918—20. Його камʼяні будівлі 1920 ро­зібрали на будівельні матеріали, які використовували для спорудже­н­ня укріплень Російської армії генерал-лейтенанта П. Врангеля на Пере­копському пере­шийку. На місці зруйнованого міста виникло село з тією ж на­звою, а одне з перед­мість П., що лежало за 5 км на пів­день і мало назви «Єні Базар», «Ермені-Базар», «Армянський Базар», пере­творилося на м. Армянськ.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю