Розмір шрифту

A

Кобзар

«КОБЗА́Р» — загальна назва ви­дань поетичних творів Т. Шевченка. Перший «Кобзар» ви­дано 1840 у С.-Петербурзі у друкарні Є. Фішера російською транс­літерацією української мови. Підзаголовок «Малорос­сійскія пѣсни и стихотворения» знято у коректурі. Збірку склали 8 творів: «Думи мої, думи мої…», «Пере­бендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основʼяненка», «Іван Під­кова», «Тарасова ніч». На­звою збірки (кобзар — народний спів­ець, який виконує пісні та думи під акомпанемент кобзи) Т. Шевченко ствердив свій кровний звʼязок із народом, його жи­т­тям і творчістю.

З виходом «Кобзаря» почався новий етап у роз­витку української літератури й мови. І. Франко писав, що «…ся маленька книжечка від­разу від­крила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої холодної води, заясніла неві­домою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову» («Зі­бра­н­ня творів: У 50 т.», т. 41, К., 1984). На­ступний «Кобзар» ви­дано 1844 І. Лисенковим у друкарні Х. Гінце; до більшої частини його тиражу приброшурували нероз­про­дані примірники першого ви­да­н­ня поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» (С.-Петербург, 1841). Власне, різні книжки обʼ­єд­нали спільним заголовком на титульному аркуші — «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки».

Навесні 1847 Т. Шевченко роз­почав під­готовку збірки своїх творів, яку у написаній до неї перед­мові на­звав «другим “Кобзарем”». Здійснен­ню задуму пере­шкодили арешт поета 5 квітня 1847 і засла­н­ня до Окремого Оренбурзького корпусу рядовим із забороною писати й малювати. Повернувшись із засла­н­ня, клопотався про ви­да­н­ня збірки «Поезія Т. Шевченка. Том первий». Проте Головне управлі­н­ня цензури від­хилило рукопис, обмежившись до­зволом лише на нове ви­да­н­ня творів, опублікованих до арешту поета. Збірка ви­йшла 1860 під на­звою «Кобзар» у друкарні П. Куліша коштом П. Симиренка. До цієї остан­ньої прижит­тєвої збірки творів Т. Шевченка вві­йшли вірші й поеми двох попередніх ви­дань, поеми «Гайдамаки» та «Гамалія», кілька творів, уміщених у альманахах «Ластівка» (1841), «Молодик» (1843, ч. 2) та збірці «Записки о Южной Руси» (1857, т. 2), зокрема балади «Причин­на», «Утоплена», поема «Наймичка» (разом 17 творів і порт­рет автора). У книжці «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» (С.-Петербург, 1844), а також у рукописі збірки «Поезія Т. Шевченка. Том первий» автор змінив заголовок вірша «Пере­бендя» на «Кобзар», але потім від­новив попередній.

Від виходу першої збірки називати Кобзарем почали і самого автора. У листі до А. Маркевича 22 квітня 1857 поет писав про себе як про «без­талан­ного старого кобзаря», деякі з повістей під­писував Кобзар Дармо­грай. Ще за життя Т. Шевченка під на­звою «Кобзар» роз­почали публікацію його поезій у журналі «Основа» (1861–62 на­друковано 70 віршів). Під цією ж на­звою твори роз­по­всюджували у рукописних збірниках. По­ступово вона поширилася на всю поетичну творчість Т. Шевченка. Майже одночасно з «Кобзарем» 1860 у С.-Петербурзі зʼявилася збірка «“Кобзарь” Тараса Шевченка в пере­воде рус­ских поэтов: под редакцией Н. В. Гербеля». Під на­звою «Кобзар» ви­йшло 1867 у С.-Петербурзі коштом Д. Кожанчикова перше посмертне ви­да­н­ня поетичних творів Т. Шевченка, під­готовлене М. Костомаровим та Г. Вашкевичем. Тоді ж у Львові на­друковано першу на західноукраїнських землях Шевченкову двотомну збірку «Поезії».

У на­ступних ви­да­н­нях пере­важала назва «Кобзар». Під нею друкували твори Т. Шевченка у Празі (1876), Женеві (1878; 1881), С.-Петербурзі (1883; 1884; 1896; 1907; 1908; 1910; 1914, остан­нє ви­да­н­ня науково під­готував П. Зайцев), Києві (1895; 1901). «К.» у 4-х частинах видало 1893–98 НТШ у Львові. Перші дві (1893, за редакцією О. Огоновського) містили поезію та драму «Назар Стодоля», третя (1895) й четверта (1898) — українські пере­клади кількох російських повістей та щоден­ника Т. Шевченка. Це чи не єдина спроба публікації під на­звою «Кобзар» не тільки його поетичних, а й прозових творів. Перший у Росії повний «Кобзар» (за редакцією В. Доманицького) ви­йшов 1907 у С.-Петербурзі. І. Франко помістив до редагованого ним двотомного «Кобзаря» (на­друкованого філологічною секцією НТШ у серії «Русько-українська бібліотека», Л., 1908) поеми «Слепая», «Тризна» та дарчий напис Т. Шевченка на «К.» 1840 «На незабудь Штернбергові». Ви­даний В. Яковенком 1910 «Кобзар» (3-є ви­да­н­ня збірки, ред. В. Доманицький) поповнив корпус Шевченкових поетичних творів ново­зна­йденим віршем «Вітер з гаєм роз­мовляє» («Човен»). У ви­дан­ні «Поезія» (К., 1927, т. 2; ред. С. Єфремов та М. Новицький) до нього при­єд­нано вірш «Кума моя і я». У такому складі з певними корективами збірка поезій Т. Шевченка друкують у числен­них українських та іноземних ви­да­н­нях. М. Рильський за­значав, що що «назва “Кобзар” за традицією пере­кинулася на все, ним звіршоване», і його поезії що «в уяві широкого читача обʼ­єд­нуються чудесним, магічним словом — “Кобзар”». Водночас твори Т. Шевченка виходили під на­звами: «Поезія», «Поезії», «Поеми», «Вірші та поеми» тощо. Фототипічні ви­да­н­ня «Кобзаря» 1840 здійснено у Львові (1914), От­таві (1961), Києві (1962; 1970; 1974). Факсимільні ви­да­н­ня «Кобзаря» 1840 на­друковано 2000 у Рівному, «Кобзар» 1860 — 1981 у Києві. 2010 у Дні­продзержинську ви­дано «Другий “Кобзар”. Поезії 1843–1847».

Літ.: Рильський М. «Кобзар» в російських пере­кладах // ЛГ. 1940, 10 трав.; Тичина П. Сила «Кобзаря». К., 1961; Кирилюк Є. П. Книга міль­йонів (до історії ви­да­н­ня «Кобзаря» Шевченка) // РЛ. 1962. № 2; Тарас Шевченко: Док. і мат. 1814–1963. К., 1963; Багрич М. Т. Г. Шевченко: Бібліогр. покажч. (1917–1861). К., 1982; Неврлий М. Незʼясовані сторінки «Чигиринського Кобзаря» // ЛУ. 1987, 11 черв.; Корнійчук М. До історії ви­да­н­ня творів Тараса Шевченка // Вид. творів Тараса Шевченка та графіч. шевченкіани: Каталог. К., 2011.

В. С. Бородін

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2013
Том ЕСУ:
13
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Мова і література
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
8810
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
793
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 891
  • середня позиція у результатах пошуку: 26
  • переходи на сторінку: 2
  • частка переходів (для позиції 26): 15% ★☆☆☆☆
Бібліографічний опис:

Кобзар / В. С. Бородін // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-8810.

Kobzar / V. S. Borodin // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2013. – Available at: https://esu.com.ua/article-8810.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору