Петрачак Тетяна Порфирівна
Визначення і загальна характеристика
ПЕТРАЧА́К Тетяна Порфирівна (02. 08. 1948, м. Переяслав-Хмельницький, нині Переяслав Бориспільського р-ну Київської обл.) — живописець. Членкиня НСХУ (1984). Закінчила Київський художній інститут (1973; викладачі Л. Вітковський, А. Пламеницький, В. Пузирков, В. Виродова-Готьє). Відтоді — на творчій роботі. Працює в техніці олійного живопису в реалістичній манері (романтичний реалізм). Створює пейзажі, портрети, натюрморти, жанрові композиції. Роботам П. притаманні колористична насиченість, емоційність, композиційна довершеність. Учасниця міських, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставок від 1974. Персональна — у Києві (2019). Деякі твори зберігаються в Музеї «Флігель Т. Шевченка» (м. Яготин Київської обл.).
Тв.: «Зимовий вечір» (1976), «Моя бабуся» (1979), «Кафе» (1980), «Перукарня» (1981), «Прядильниця Г. Лаврова» (1982), «Натюрморт з морською рибою» (1987), «Останній автобус» (1995), натюрморт «Білий» (1998), «Осінній букет» (2001), «Соняхи» (2015), «Тривожна весна», «Янголятко» (обидва — 2016), «Наречена» (2017), «Сутінки», «Айстри» (обидва — 2019).
В. Г. Виродова-Готьє
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Зимовий вечір» (1976), «Моя бабуся» (1979), «Кафе» (1980), «Перукарня» (1981), «Прядильниця Г. Лаврова» (1982), «Натюрморт з морською рибою» (1987), «Останній автобус» (1995), натюрморт «Білий» (1998), «Осінній букет» (2001), «Соняхи» (2015), «Тривожна весна», «Янголятко» (обидва — 2016), «Наречена» (2017), «Сутінки», «Айстри» (обидва — 2019).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
