Пільгук Іван Іванович
ПІЛЬГУ́К Іван Іванович (08(20). 12. 1899, с. Решетилівка, нині смт Полтавського р-ну Полтавської обл. — 18. 07. 1984, Київ) — літературознавець, письменник. Доктор філологічних наук (1958), професор (1959). Член СП СРСР (1964). Закінчив 2-річні педагогічні курси в Полтаві (1917). Після більшовицького перевороту 1917 був членом Решетилівського волосного та Полтавського і Кобеляцького повітових виконкомів; перебував у загоні червоних партизанів. Пізніше вчителював у сільській школі. Дебютував 1920 добіркою віршів у полтавській газеті «Більшовик», виступав із нарисами та оповіданнями у журналах «Молодняк», «Червоний шлях» та ін., видав збірку нарисів «Суцільні лани» (1931). Закінчив аспірантуру при Харківському університеті (1935). У 2-й половині 1930-х рр. почав виступати з літературно-критичними статтями. 1942–48 — науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР (Київ); від 1948 викладав у Київському педагогічному інституті. Автор низки монографій, у яких розглянуто творчість класиків української літератури 19 ст., збірника вибраних літературно-критичних статей «У пошуках художньої правди» (1969). Інтерес П. до життєписів видатних людей вилився у низку художньо-біографічних повістей: «Грозовий ранок» (1968, про І. Котляревського), «Повій, вітре!» (1969, про С. Руданського), «Дуби шумлять» (1970; 1990, своєрідний триптих про Панаса Мирного), «Григорій Сковорода» (1971), «Пісню снує Черемош» (1973, про Ю. Федьковича), «Іван Карпенко-Карий (Тобілевич)» (1976), «Марія Заньковецька» (1978), «Сонячні розсипи» (1982, про С. Васильківського), «Немеркнучі легенди» (1986, про С. Гулака-Артемовського) та ін. З ґрунтовними передмовами П. вийшли «Вибрані твори» (1969) та книжка «Поезії» (1970) П. Куліша. Вагому сторінку наукової і творчої діяльності П. присвячено Т. Шевченкові, постать якого він ставив в один ряд із Гомером, Данте Аліґ’єрі, Дж.-Г. Байроном, Й.-В. Ґете, Ш. Руставелі, О. Пушкіним. Автор книг «Т. Г. Шевченко — основоположник нової української літератури» (1954; 1963), «Традиції Т. Г. Шевченка в українській літературі (Дожовтневий період)» (1963), «Традиції Т. Г. Шевченка в українській радянській літературі» (1965), кількох лекцій, виданих окремо, та брошур «Тарас Шевченко (Повісті)» (1950), «Прозова творчість Т. Г. Шевченка (Російські повісті)» (1951), «Сатира Т. Г. Шевченка» (1954). З огляду на ідеологічні вимоги у творчому доробку П. з’явилася і симптоматична для того часу брошура «Т. Г. Шевченко — поборник дружби російського і українського народів» (1961; усі — Київ). У шевченкознавчих монографіях П. уперше спробував узагальнити багаторічні спостереження над спадкоємністю літературних традицій Т. Шевченка у творчості письменників 19–20 ст., проаналізувати значення спадщини поета для розвитку української літератури в нову культурно-історичну епоху. Загалом дослідникові належить чимало шевченкознавчих статей, опублікованих упродовж кількох десятиліть у різних виданнях. У центрі його уваги були питання фольклорної основи поезії Т. Шевченка, слов’янського контексту творчості тощо. За активною шевченкознавчою діяльністю П. пильно стежив П. Одарченко. Він об’єктивно аналізував праці дослідника, викривав фальшивість деяких із них, підтверджував або заперечував окремі думки. «Невдалою й тенденційною» назвав критик книжку «Т. Г. Шевченко — основоположник нової української літератури», а брошуру «Прозова творчість Т. Г. Шевченка» — такою, що написана «цілком в офіційному дусі». Брав участь у підготовці підручників із української літератури для середніх і вищих шкіл.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Народний співець Буковини Юрій Федькович. К., 1943; Іван Котляревський. X., 1943; 1948; Михайло Коцюбинський. К., 1950; Великі російські революціонери-демократи і українська література. К., 1952; Життя й творчість І. П. Котляревського. К., 1954; Степан Руданський: Нарис життя і творчості. К., 1956; Життя і творчість М. Л. Кропивницького: (До 50-річчя з дня смерті). К., 1960.
Рекомендована література
- Гнатюк М. Учений, педагог, письменник: Івану Пільгуку — 75 // Літературна Україна. 1974, 20 груд.;
- Гуцало Є. Із скарбниці класики // Пільгук І. Грозовий ранок: Повісті. К., 1979;
- Збанацький Ю., Трипільський А. Іванові Пільгуку — 80 // Літературна Україна. 1979, 21 груд.;
- Іван Пільгук: [Некролог] // Там само. 1984, 26 лип.;
- Бурляй Ю. Якось осінньої днини… [Про Івана Пільгука] // Там само. 1990, 25 січ.;
- Кореневич Л. Шукач Істини: грози і райдуги Івана Пільгука // Там само. 2000, 13 квіт.
Завантажити статтю
Людина 
