Павлюк Георгій Миколайович
ПАВЛЮ́К Георгій Миколайович (20. 11. 1925, Одеса — 14. 11. 1987, там само) — живописець. Син Миколи, батько Галини Павлюків, чоловік Є. Павлюк-Судьїної. Заслужений художник УРСР (1973). Член СХУ (1953). Закінчив Київський художній інститут (1953; викладач С. Григорʼєв). Працював в Одесі викладачем спеціальних дисциплін в художньому училищі (1953—66, з перервами), інженерно-будівельному інституті (1972—75); на художньо-виробничому комбінаті (1954—71, з перервами). Основна галузь — тематичний живопис, перевагу надавав тематичній картині на історичні та сучасні теми. Учасник мистецьких виставок від 1951. Персональна — в Одесі (1968). Деякі твори П. зберігаються в Національному художньому музеї України, Музеї сучасного мистецтва України (обидва — Київ), Одеському, Івано-Франківському, Сумському, Хмельницькому, Чернігівському, Севастопольському художніх музеях, Ізмаїльській (Одеська обл.), Новокаховській (Херсонська обл.) картинних галереях, Житомирському краєзнавчому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Золоте весілля» (1957), «У доменному цеху» (1960), «Заочник» (1963), «Золота осінь», «Т. Шевченко й діти» (обидва — 1969), «Прапор перемоги», «Портрет дружини» (обидва — 1971), «Прощання» (1972), «Ранок», «Гори» (обидва — 1977), «Зустріч» (1980), «Вітрила нашої юності» (1981).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
