Павлюк Микола Артемович
ПАВЛЮ́К Микола Артемович (06(19). 12. 1901, м. Гайсин Подільської губ., нині Вінницької обл. — 08. 03. 1984, Одеса) — живописець. Член Асоціації революційного мистецтва України (1924). Член СХУ (1938). Батько Георгія, дід Галини Павлюків. Входив до групи художників-бойчукістів (1918–36). Закінчив Одеський художній інститут (1930; викладачі П. Волокидін, Д. Крайнєв). 1930–70 викладав у художніх навчальних закладах Києва та Одеси. Монументальні та станкові твори П. присвячені історичному минулому СРСР, жанрово-побутовій тематиці.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Шефи» (1927), «Царська воля. 1905» (1929), «Тракторна бригада» (поч. 1930-х рр.), «Окопна правда» (1934), «Кінець імперіалістичної війни» (1935), «Подруги» (1950), «Колгоспний агроном» (1952), «Родина» (1970); розписи санаторію імені Всеукраїнського центрального виконавчого комітету в Одесі (1929); фреска «Під ярмом царату» в Будинку преси в Одесі (1930).
Рекомендована література
- Басанець Т. В. Послідовники М. Бойчука. Одеська майстерня // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. АМУ. К., 2001. Вип. 2.