ПОНОМАРЬО́ВА Енгельсина Олександрівна (24. 07. 1930, м. Богуслав, нині Обухівського р-ну Київської обл. — 05. 02. 2015, Київ) — хімік. Дружина Г. Дворка. Доктор хімічних наук (1984), професор (1986). Закінчила Київський університет (1953), де 1956–58 й працювала; 1958–63 — в Ін­ституті органічної хімії, 1963–66 — в Ін­ституті мікробіо­логії та вірусології АН УРСР (обидва — Київ); від 1966 — у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний ін­ститут»: від 1984 — професор кафедри органічної хімії та технології органічних речовин. Ви­вчала механізми органічних реакцій, механізми нуклеофільного заміще­н­ня біля насиченого атома вуглецю, реакційну здатність трифенілвердазильних радикалів. Спільно з Г. Дворком роз­робила вердазильний метод ви­вче­н­ня кінетики та механізму мономолекулярного гетеролізу органічних сполук. Досліджувала синтез ціанінових барвників із похідних феназину, p-електрон­них аналогів азулену. Була організатором і провід­ним методистом науково-дослідної роботи студентів у мас­штабах СРСР. Брала активну участь у Русі Опору: пере­ховувала непідцензурну літературу і транс­портувала її з Москви, фінансово, матеріально й духовно під­тримувала сімʼї ре­пресованих, допомагала в лікуван­ні (зокрема І. Світличного), організовувала разом із чоловіком від­починок сімей української інтелігенції, зокрема ре­пресованих діячів.