ДВОРКО́ Генріх Федорович (23. 04. 1931, с. Криве Попільнян. р-ну, нині Житомир. обл. — 07. 07. 2012, Київ) — фахівець у галузі органічної хімії. Чоловік Е. Пономарьової. Доктор хімічних наук (1967). Закін. Львів. політех. ін­ститут (1953). Від 1956 працював в Ін­ституті орган. хімії АН УРСР (Київ). Брав участь у протестах проти політ. арештів, введе­н­ня військ у Чехословац. РСР (під­писав листа 79-х), за що був під­даний позасудовим пере­слідува­н­ням: виключений 1968 з КПРС, фактично звільнений 1969 з роботи (його лаб. роз­формували). Зберігав літературу самвидаву. 1970–72 — зав. лаб. механізму дії присадок ВНДПКІ нафтохімії (Київ); 1972–94 — старший науковий спів­робітник, зав. сектору кінетики хлорорган. реакцій Київ. філії Держ. НДІ хлор. промисловості. Від 1994 — гол. н. с. каф. орган. хімії та технології орган. речовин Нац. тех. університету України «Київ. політех. ін­ститут». Наукові дослідже­н­ня: кінетика і механізм реакцій при­єд­на­н­ня до ацетиленів та етиленів, механізм карбодімід. синтезу, реакцій стабіл. радикалів. Роз­робив методи нуклеофіл. тримеризації та полімеризації ацетиленів, синтезу p-електрон. аналогів азулену, селектив. хлорува­н­ня толуолу. Зробив вагомий внесок у ви­вче­н­ня кінетики та механізму мономолекуляр. гетеролізу орган. сполук.