Попов Микола Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ПОПО́В Микола Микола­йович (24 12(05. 01). 1891, м. Кутаїсі, нині Грузія — 10. 02. 1938, Москва) — партійний діяч, історик. На­вчався у Харківському (1908) і Московському (1910) університетах. 1906 вступив до РСДРП(м), 1908 очолював її міський комітет у Харкові. 1911 заарештований і висланий в Іркутську губ. (Росія), 1917 повернувся до Харкова. 1919 пере­йшов до КП(б)У. 1921—22 — від­повід­альний секретар Харківського губкому ЦК КП(б)У; від 1922 — спів­робітник, 1925—28 — завідувач агітаційно-пропагандистського від­ділу ЦК КП(б)У; 1920—21 і 1926—28 — редактор партійної г. «Комуніст»; 1924—26 — ректор Ін­ституту марксизму ЦК КП(б)У; 1926—27 — член ЦК КПЗУ; 1929—33 — член редколегії г. «Правда»; від 1933 — директор Ін­ституту Маркса—Леніна—Енгельса при ЦК КП(б)У. Від травня 1937 — член політбюро, 3-й секретар ЦК КП(б)У. 17 червня 1937 заарештований, 8 лютого 1938 за звинуваче­н­ням в участі у контр­революційній терористичній організації засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1956.

Пр.: Жизнь Ленина и ленинизм. Москва, 1924 (спів­авт.); Мелкобуржуазные антисоветские партии. Москва, 1924; Национальная политика Советской власти. Москва, 1924 (українською мовою — Х., 1926; 1930; 1931); Очерки истории Рос­сийской Ком­мунистической партии (Большевиков). Москва, 1925 (16 ви­дань російською мовою, пере­клади нім., франц., англ. мовами); Українізація партії — бо­йове гасло // Комуніст. 1927, 6 черв.; Нариси історії Комуністичної партії (більшовиків) України. Х., 1928; Октябрь на Украине // Историк-большевик. 1934. № 1.

Літ.: Мешков О., Діброва С. Партійний діяч, вчений-історик: (До 90-річчя з дня народже­н­ня М. М. Попова) // Український історичний журнал. 1981. № 1; Євселевський Л. І. На чолі всеукраїнської редакції (М. М. Попов) // Ре­пресоване крає­знавство (20—30-ті роки). К., 1991.

Г. С. Брега

Завантажити статтю