Прикарпатський національний університет iмені В. Стефaникa

ПPИКAPПА́ТСЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ УНIВЕPСИТЕ́Т iмені В. Стефaникa Заснований 1940 у Станіславі (нині Івано-Франківськ) як учительський iнститут. 1992 перейменований у Прикарпатський університет імені В. Стефаника, 2004 отримав статус національного. У складі Університету функціонують 12 факультетів (педагогічний, філології, туризму, природничи наук, історії, політології і міжнародних відносин, економічний, психології, математики та інформатики, фізичного виховання і спорту, іноземних мов, фізико-технічний, управління), 3 інститути (Навчально-науковий інститут мистецтв, Навчально-науковий юридичний інститут, Коломийський навчально-науковий інститут), Івано-Франківський фаховий коледж, а також Міжнародний науковий центр «Обсерваторія» (г. Піп Іван, Чорногірський хребет, Карпати), Центр інноваційних освітніх технологій «PNU-Ecosystem», Науковий парк «Прикарпатський університет», Проєктно-освітній центр «Агенти змін», Регіональний акселератор стартапів, Дендрологічний парк імені З. Павлика, Ботанічний сад, музей, спортивно-оздоровчий комплекс «Смерічка», стадіон «Наука», спортивний комплекс «Олімп». Навчальний процес забезпечують 78 кафедр, на яких працюють 916 науково-педагогічних працівників. Серед них — 175 докторів наук, професорів та 550 кандидатів наук, доцентів. За всіма напрямами та спеціальностями в Університеті (з урахуванням коледжу) вищу освіту здобувають 17 176 студентів, навчаються 770 аспірантів, 21 докторант. Вагомий внесок у розвиток закладу зробили В. Гpaбовецький, I. Климишин, М. Стельмaхович, Д. Фpеїк та iн. У ВНЗі сформовано 19 наукових шкіл: української мови в її структурно-системних та функціональних виявах; внутрішньої форми слова та актуальних проблем лінгвістики тексту; прикарпатський осередок практичної компаративістики; семантики і структури тексту; фізико-хімічних проблем тонкоплівкового матеріалознавства; магнетизму і нанотехнологій; етноісторична; прикарпатська історична; прикарпатська історико-політологічна; фізичної культури, фізичного виховання різних груп населення; гірського лісознавства та біоіндикації; нелінійного функціонального аналізу; професійної підготовки у закладі вищої освіти та забезпечення її якості; етновиховного простору сучасних закладів освіти в умовах глобалізації; розвитку теорії і практики національної освіти й виховання в Галичині; прикарпатська цивілістична; політики у сфері боротьби зі злочинністю; еколого-правових досліджень; біохімічної адаптації. Перший директор — Ф. Плотницький (до 1941), від 2012 ректор — І. Цепенда.

Завантажити статтю