Ульберг Зоя Рудольфівна

Визначення і загальна характеристика

У́ЛЬБЕРГ Зоя Рудольфівна (10. 05. 1937, Київ) — фізико-хімік. Дружина М. Перцова. Доктор хімічних наук (1976), професор (1988). Премії імені П. Ребіндера РАН (1996), імені О. Пал­ладіна НАНУ (2008). Закінчила Київський політехнічний ін­ститут (1959). Працювала 1959—68 в Ін­ституті загальної та неорганічної хімії АН УРСР; 1968—83 — в Ін­ституті колоїдної хімії та хімії води АН УРСР; 1983—91 — завідувач від­ділу колоїдної технології природних систем і за­ступник керівника Від­діле­н­ня природних дис­персних систем Фізико-хімічного ін­ституту АН УРСР. Одна з організаторів Ін­ституту біо­колоїдної хімії НАНУ (усі — Київ), створеного на базі Від­діле­н­ня, та перший його директор (1991—2016), продовжує очолювати від­діл колоїдної технології природних систем. Наукові дослідже­н­ня: колоїдно-хімічні процеси та технології формува­н­ня електрофоретичних полімерних та металополімерних покрит­тів; формува­н­ня та роз­виток біо­колоїдної науки. Встановила важливу роль утворе­н­ня хімічних звʼязків на між­фазних границях при утворен­ні металополімерних композицій. Від­крила явище дифузіофорезу, яке екс­периментально об­ґрунтувала та роз­робила технологічні процеси дифузіофоретичного нанесе­н­ня полімерних покрит­тів, та явище вибіркової гетерокоагуляції мікроорганізмів із колоїдним мінеральними частинками, що є принциповим для створе­н­ня широкого кола біо­колоїдних технологій. Сформулювала уявле­н­ня про металофільність клітин, встановила механізми його проявле­н­ня. Роз­робила біо­технологічні процеси збагаче­н­ня високодис­персних благородних та рідкісних металів, а також очистки промислових стоків. Синтезувала зшитий полімерний гелевий матеріал із вмістом води до 90 %, на основі якого здійснено виготовле­н­ня мʼяких контактних лінз тривалого неперервного ноше­н­ня, щільні основи поживних середовищ, лікувальні повʼязки. Під керівництвом У. роз­роблено методи синтезу наночастинок металів (золота, срібла, заліза, міді, вісмуту та ін.), що від­повід­ають між­народним стандартам, й за­стосува­н­ня їх у медицині та фармакології. Зокрема, спільно з колегами створено та впроваджено в практику системи пробіо­тиків, що містять частинки золота, заліза, цинку; роз­роблено вакцину з наночастинками золота проти особливо небезпечних інфекцій; за­пропоновано протианемійний препарат на основі наночастинок заліза з аскорбіновою кислотою тощо.

Пр.: Электрофоретическое осаждение метал­лополимеров. К., 1976; Кол­лоидно-химические основы нанонауки. К., 2005; Нанотехнології в медицині: роль колоїднохімічних процесів // Вісн. НАНУ. 2008. № 8; Нанонаука, нанобіо­логія, нанофармація. К., 2012; Біо­міметика та біо­міметичні матеріали: медико-соціальний аспект // Укр. мед. часопис. 2013. № 3; Антимікробна активність комплексних матеріалів на основі мікроорганізмів та колоїдного срібла // Biotechnologia Acta. 2014. Vol. 7, № 1; Сучасний стан досліджень з формува­н­ня наночастинок селену та їх викори­ста­н­ня в медицині // Хімія, фізика та технологія поверх­ні. 2020. Т. 11, № 3; Nanochemical, nanostructural and biocolloidal aspects of transformations in dispersions of iron-aluminosilicate minerals. Kyiv, 2020.

Літ.: Вино­градова Р. П., Данилова В. М. Лауреати премії НАН України імені Олександра Володимировича Пал­ладіна за 2008 р., 2011 р. // Ukr. Biochem. J. 2014. Vol. 86, № 6.

В. А. Прокопенко

Завантажити статтю