Азманов Валерій Іванович
АЗМА́НОВ Валерій Іванович (17. 02. 1948, м. Болград Ізмаїльської, нині Одеської обл.) — письменник. Член НСПУ (2012), НСЖУ (2010). Літературна премія імені М. Кирієнка-Волошина (2019). Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (1972). Працював начальником дільниці будівельного тресту № 2 «Головкиївміськбуду» (1974—78); від 1979 — на профспілковій роботі у «Київводоканалі». Творчу діяльність розпочав 2005. Автор художніх та науково-популярних творів про історію болгар-переселенців до Бессарабії, з роду яких він є сам. Події охоплюють 19—20 ст., письменник зображує велику любов цього народу до своєї землі, мови та родини, а також волю до свободи. Окремими виданнями вийшли: «Родом из Бессарабии» (2008; книга про історію заселення Бессарабії болгарами зі спогадів рідних), «Генерал Инзов Иван Никитич» (2009; про народного героя Бессарабії й засновника Болграда); «Долгий путь к счастью» (2010; про тернистий шлях героїв повісті із поневоленої Болгарії до щастя, що знайшли його у Бессарабії; переклад болгарською мовою — 2013); «Ратники и Императоры» (2013; у романі описано історичні події, що відбувалися переважно у рідному йому краї Бессарабії; усі — Київ); «Горькое вино Бессарабии» (2011; книга про румунізацію бессарабського краю в 1-й пол. 20 ст.), «Примхи долі» (2012; повість про перипетії життя українців у Середньовіччя; обидві — Біла Церква), «Колонисты» (трилогія про переселення болгар на південь України й освоєння земель), «Изгнание» (роман про участь бессарабських колоністів у визвольній війні Болгарії 1878; обидва — 2014), «Мытарства» (2015; повість, присвячена 150-річчю переселення бессарабських болгар до українського Приазовʼя), «Бессарабские рассказы» (2016; книга про нелегке буття переселенців під час румунської окупації, роки 2-ї світової війни, переслідування болгар органами НКВС), «В степях Буджака» (2017; про переселення болгар, про людей, які допомагали колоністам), «Дети Ялпуга» (2018; у книзі відображено історичні події, повʼязані з життям бессарабських і таврійських болгар), «Захватчики» (повість про події, що відбувалися на півдні України протягом понад двох століть, зокрема про колоністів, переселилися сюди 1814, про війни з Російською імперією), «Білі гриви» (оповідання про болгар, що мешкали в низині р. Волга у 800-і рр.; обидва — 2019), «Судьбы людские» (2020; про долі болгар-переселенців упродовж двох століть), «Късмет» (2021; книга, присвячена 200-річчю Болграда, про переселенців із Болгарії в Бессарабію), «Притчи» (2022; зібрані автором із кращих, що він почув). Підготував та опублікував низку книг з історія «Київводоканалу»: «Время воды» (2012), «145 років невпинного потоку» (2017; усі — Київ).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
