Пеккер Григорій Ілліч
ПЕ́ККЕР Григорій Ілліч (11(24). 10. 1905, м. Павлоград Катеринославської губ., нині Дніпропетровської обл. — 14. 10. 1983, м. Новосибірськ, РФ) — віолончеліст, педагог, композитор-аматор. Професор (1947). Навчався у Петроградській консерваторії (нині Санкт-Петербург, 1916–17, кл. Л. Аббіате; 1922–24, кл. Є. Вольф-Ізраель). 1925–26 — концертмейстер і соліст Російсько-японського симфонічного оркестру, з яким гастролював у Китаї та Японії (перший радянський віолончеліст). 1927–29 удосконалював майстерність у Ляйпцизькій консерваторії (Німеччина) у Ю. Кленгеля та як диригент в О. Клемперера. Гастролював у Франції, Нідерландах, Польщі. Багато концертував у Німеччині, де виконав Концерти Е. д’Альбера з оркестром під керівництвом автора (Ляйпциґ) й К. Сен-Санса під керівництвом Б. Вальтера (Берлін). Віолончельне і диригентське мистецтво П. вирізнялося самобутністю, аристократизмом, поєднанням інтелектуалізму й енергетики з вишуканою елегантністю, імпозантністю, що йшла від найдосконалішої технології гри, інтонаційної точності й довершеності, як у цілісному прочитанні творів, так і деталях. Викладав у Московській (1924–37) та Київській (1938–57) консерваторіях. Водночас 1947–51 був учасником Квартету імені Вільйома (Київ). Від 1957 — професор Новосибірської консерваторії. Автор низки творів для віолончелі, концертних обробок, перекладень. Практикував активну концертну діяльність учнів свого класу в різних жанрах, стилях та формах музикування. Серед учнів — М. Кравцов, Л. Краснощок, Г. Хохлов, Є. Шпіцер.
Рекомендована література
- Сумарокова В. Київська струнно-смичкова школа в контексті європейського виконавського мистецтва (віолончель, контрабас) // Муз. виконавство: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 1999. Вип. 1.
Завантажити статтю
Людина 
