Покришкін Петро Петрович

ПОКРИ́ШКІН Петро Петрович (22. 07(03. 08). 1870, м. Іркутськ, Росія — 05. 02. 1922, м. Лукоянов, нині Нижьогородської обл., РФ) — архітектор-реставратор. Академік архітектури (1909). Дійсний член Російського археологічного товариства (1904). Закінчив Вище художнє училище Санкт-Петербурзької академії мистецтв (1895), де 1900–19 й працював: викладач нарисної геометрії, професор історії архітектури та будівництва. Від 1895 брав участь в експедиціях Імператорської археологічної комісії (1902–18 — її член). 1897–1900 поглиблював знання у Франції й Італії. Автор низки праць у фахових виданнях. 1920 рукопокладений на священика. Відтоді служив у Лукояновському Тихонівському монастирі. Досліджував та виконував реставраційні роботи архітектурних пам’яток України: Юр’євої божниці в м. Остер (нині Чернігівської обл., 1907), Свято-Василівського собору в м. Овруч (нині Коростенського р-ну Житомирської обл., 1908–12, допомагав О. Щусєву), церкви Спаса на Берестові у Києві (1913, співавтор В. Пещанський), мурованої вежі в м. Острог (нині Рівненського р-ну Рівненської обл., 1913–15, співавтор В. Леонтович), мечеті Хан-Джамі й ін. споруд Бахчисарайського палацу (нині АР Крим, поч. 20 ст.). 1915 брав участь у розкопках Золотих воріт в Києві.

Рекомендована література

1. Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 — початку 20 століть. К., 1999.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю