Пещанський Володимир Павлович

ПЕЩА́НСЬКИЙ Володимир Па­влович (28. 10(09. 11). 1873, м. Пере­яслав Полтавської губ., нині Борис­пільського р-ну Київської обл. — 26. 08. 1926, Львів) — архітектор, ре­ставратор і мистецтво­знавець, колекціонер. Закінчив Орловський кадетський корпус і Костянтинівське артилерійське училище в Санкт-Петербурзі, де отримав зва­н­ня під­поручника і направлений в артилерійську бригаду в м. Ніжин (нині Чернігівської обл.). Потім здобув архітектурний фах у Миколаївській інженерній академії та Ін­ституті цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі. Колекціонував іконопис і українські старожитності. 1909—17 служив у Київському інженерному управлін­ні. 1913 разом з П. Покришкіним виконав ре­ставрацію Микільського військового собору (не зберігся) і церкви Спаса на Берестові. Проводив археологічні дослідже­н­ня Михайлівської церкви Видубицького монастиря (1916). У роки 1-ї світової війни був залучений до праці в Комісії з охорони памʼяток старовини й мистецтва у Києві та до Археологічної комісії в Петро­граді (нині Санкт-Петербург). Багато подорожував Київською та Полтавською губерніями, на­глядаючи за станом мистецьких памʼяток давнини, цікавився вишивками 17—18 ст. і народними тканинами. Як архітектор використовував стилістику модернізованого класицизму та модерну. Спорудив у Києві будинок Школи прапорщиків військової авіації (нині Центральний будинок офіцерів Збройних сил України на розі вулиці Грушевського та Кріпосного провулку, 1914—18, спів­автор В. Кричевський, закінчений 1931 Й. Каракісом) і житловий будинок на вулиці Микільська (нині І. Мазепи), № 18/29 у стилі модерн (1916—17, можливо, за участі В. Кричевського). 1919—21 — професор факультету архітектури й будівництва, ректор Херсонського політехнічного ін­ституту. 1922 на за­проше­н­ня митрополита Андрея Шептицького пере­їхав до Львова на посаду ре­ставратора в Національному музеї. У вересні того ж року влаштував у залах Національного музею ви­ставку своєї мистецької збірки: 42 ікони, 16 рукописних книг і старо­друків, 21 килим, малюнки М. Врубеля, В. Кричевського, О. Шовкуненка, а також фото­графії, зроблені під час ре­ставрації Микільського військового собору. Ця колекція була при­дбана Національним музеєм. 1923—26 ре­ставрував музейну збірку галицького іконопису 14—18 ст., зокрема ікони автора Богородчанського іконостасу Йова Кондзелевича. 1924—25 у від­критій ним іконописній студії викладав техніку й від­новле­н­ня іконопису, чим заклав основи наукової ре­ставрації у Національному музеї. Водночас викладав історію архітектури, техніку й технологію малярства в Мистецькій школі О. Новаківського. 1926 виконав архітектурний проєкт роз­будови Національного музею на вулиці Мохнацького (нині Драгоманова), № 42 (не реалізований).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю