Пещанський Володимир Павлович

ПЕЩА́НСЬКИЙ Володимир Павлович (28. 10(09. 11). 1873, м. Переяслав Полтавської губ., нині Бориспільського р-ну Київської обл. — 26. 08. 1926, Львів) — архітектор, реставратор і мистецтвознавець, колекціонер. Закінчив Орловський кадетський корпус і Костянтинівське артилерійське училище в Санкт-Петербурзі, де отримав звання підпоручника і направлений в артилерійську бригаду в м. Ніжин (нині Чернігівської обл.). Потім здобув архітектурний фах у Миколаївській інженерній академії та Інституті цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі. Колекціонував іконопис і українські старожитності. 1909–17 служив у Київському інженерному управлінні. 1913 разом з П. Покришкіним виконав реставрацію Микільського військового собору (не зберігся) і церкви Спаса на Берестові. Проводив археологічні дослідження Михайлівської церкви Видубицького монастиря (1916). У роки 1-ї світової війни був залучений до праці в Комісії з охорони пам’яток старовини й мистецтва у Києві та до Археологічної комісії в Петрограді (нині Санкт-Петербург). Багато подорожував Київською та Полтавською губерніями, наглядаючи за станом мистецьких пам’яток давнини, цікавився вишивками 17–18 ст. і народними тканинами. Як архітектор використовував стилістику модернізованого класицизму та модерну. Спорудив у Києві будинок Школи прапорщиків військової авіації (нині Центральний будинок офіцерів Збройних сил України на розі вулиці Грушевського та Кріпосного провулку, 1914–18, співавтор В. Кричевський, закінчений 1931 Й. Каракісом) і житловий будинок на вулиці Микільська (нині І. Мазепи), № 18/29 у стилі модерн (1916–17, можливо, за участі В. Кричевського). 1919–21 — професор факультету архітектури й будівництва, ректор Херсонського політехнічного інституту. 1922 на запрошення митрополита Андрея Шептицького переїхав до Львова на посаду реставратора в Національному музеї. У вересні того ж року влаштував у залах Національного музею виставку своєї мистецької збірки: 42 ікони, 16 рукописних книг і стародруків, 21 килим, малюнки М. Врубеля, В. Кричевського, О. Шовкуненка, а також фотографії, зроблені під час реставрації Микільського військового собору. Ця колекція була придбана Національним музеєм. 1923–26 реставрував музейну збірку галицького іконопису 14–18 ст., зокрема ікони автора Богородчанського іконостасу Йова Кондзелевича. 1924–25 у відкритій ним іконописній студії викладав техніку й відновлення іконопису, чим заклав основи наукової реставрації у Національному музеї. Водночас викладав історію архітектури, техніку й технологію малярства в Мистецькій школі О. Новаківського. 1926 виконав архітектурний проєкт розбудови Національного музею на вулиці Мохнацького (нині Драгоманова), № 42 (не реалізований).

Рекомендована література

1. Збірка В. П. Пещанського: Каталог. Л., 1922;
   Google Scholar Internet
2. Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 — початку 20 століть. К., 1999.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю