Попельський Леон

ПОПЄ́ЛЬСЬКИЙ Леон (Popielski Leon; 11. 03. 1866, с. Соснічани, нині Свєнтокшиського воєводства, Польща — 08. 10. 1920, Львів) — польський фізіолог, фармаколог. Доктор медицини (1896), професор (1904). Закінчив фізико-математичний факультет Університету (1888) та Військово-медичну академію (1894) у Санкт-Петербурзі. Стажувався в Австрії та Німеч­чині. Працював науковим спів­робітником Ін­ституту екс­периментальної медицини (1894—97); прозектором кафедри фізіології Військово-медичної академії (1898—1900); водночас — у Жіночому ін­ституті (1899—1900; усі — Санкт-Петербург); керівником хіміко-бактеріологічної лабораторії Московського військового шпиталю (1901—03). Брав участь у ліквідації епідемії тифу й холери в Маньчжурії (1904—05). Очолював кафедру фармакології та фармако­гнозії (1905—20), був деканом медичного факультету (1909—10) Львівського університету. Ви­вчав фізіологію травле­н­ня, зокрема функціонува­н­ня та ін­нервацію травних залоз, секрецію травних ферментів; вплив алкоголю на організм людини; фармакологію системи кровообігу, а саме роль адреналіну в регуляції артеріального тиску, вплив пептону на серцеву діяльність. Спів­автор гуморальної концепції у механізмах контролю секреторних процесів травної системи. Від­крив біо­логічно активну суб­станцію, яку на­звав вазодилятином, що дало змогу описати дію гістаміну, довів вплив остан­нього на виділе­н­ня шлункового соку.

Завантажити статтю