Ґодлевський Еміль

ҐОДЛЕ́ВСЬКИЙ Еміль (Godlewski Emil; 30. 06. 1847, с. Кр­асоцін Кельц. воєводства, нині Польща — 11. 09. 1930, Краків) — польський фізіолог рослин, агрохімік. Батько Еміля та Тадеуша-Йозефа Ґодлевських. Доктор філософії (1873), професор (1874), академік Польс. АН. Почес. д-р Варшав., Яґел­лон. (Краків), Львів., Вільнюс. університетів. Закін. Вищу школу у Варшаві (1869, ступ. магістра), навч. в Університетах м. Єна та Вюрцбурґ у Німеч­чині. 1871–72 — асист. Пром. школи в Кракові під керівництвом Б. Радзішевського та в Яґел­лон. університеті під керівництвом І. Червʼяковського. 1873–74 — доцент, 1891–1919 — професор кафедри с.-г. хімії і фізіології рослин Яґел­лон. університету; 1874–78 — викладач Львів. політехніки та Львів. університету; 1878–91 — завідувач кафедри ботаніки Вищої с.-г. школи в Дублянах (нині Жовків. р-ну Львів. обл.); 1919–28 — завідувач від­ділу с. господарства Держ. наук. ін­ституту с. господарства в Пулавах (Польща). Засн. польс. школи фізіологів рослин. Один з найві­доміших дослідників процесів асиміляції СО₂, диха­н­ня, росту рослин. Осн. наук. праці присвяч. процесу фотосинтезу, зокрема виявлен­ню його первин. продуктів, залежності процесу від концентрації СО₂ та інтенсивності освітле­н­ня. Досліджував також процеси по­глина­н­ня води, пере­міще­н­ня води та мінерал. речовин.

Завантажити статтю