Постолан Мирослав Данилович

ПОСТОЛА́Н Мирослав Данилович (14. 10. 1949, м. Чирк, Вельс, Велика Британія) — бандурист, лірник, співак (бас, другий тенор), педагог, культурний діяч. 1970– 90 співав у Великій Британії в Пластовому хорі під керівництвом Я. Бабуняка, у хорах «Гомін», «Булава» (керівник П. Гунька), «Дніпро» (керівник С. Мороз). Засновник і художній керівник фольклорно-інструментальних колективів «Село» і «Мале село» (обидва — м. Ноттінґем). 1992 гастролював в Україні, виступав у Тернополі із колективами «Село», «Мале село», «Дніпро». Пропагував не тільки сольний, але й ансамблевий вид бандурного виконавства. Тривалий час виступав у концертах з видатним співаком і бандуристом В. Луцівим, який 1985 створив тріо бандуристів з братами Мирославом та Михайлом П. Також понад 20 р. грав у дуеті з братом Михайлом. Досконало опанував концертну хроматичну бандуру «Львів’янка», на якій виконував оригінальні інструментальні твори та переклади (Скерцо В. Кухти, «Пливе човен» С. Баштана, «Чи я в лузі не калина була» В. Заремби). На бандурі харківського взірця конструкції майстра В. Гляда виконував кобзарський репертуар («Козачок», «Горлиця», «Козацький тропак» З. Штокалка, «Човен хитається» Р. Купчинського) та власні композиції (інструментальні — «Бережанський замок», «Ангели з Чорнобиля», «Ми перші, що їздили на конях»; вокально-інструментальні — «Ой гиля, гиля», «Ходить Маруся», «Тече вода каламутна», «Ой у полі вітер виє», «Ой чиє ж то поле»). На лірі виконав низку творів на слова Т. Шевченка («Зоре моя вечірняя», «Сирітка»), українську народну пісню «Женчичок-бренчичок» та колядки. У репертуарі переважає музика танцювального характеру. Від 2003 мешкає у с. Жуків (нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.). Навчає місцевих дітей грі на бандурі харківського взірця, основним прийомам та способам гри на інструменті, композиції (імпровізації). Колекціонує стародавні музичні інструменти, раритетні та сучасні аудіозаписи кобзарського виконавства.

Завантажити статтю