Співак Іван Миколайович

СПІВА́К Іван Миколайович (03. 03. 1933, с. Гломча, нині Підкарпатського воєводства, Польща — 29. 07. 2002, м. Леґніца Нижньосілезького воєводства, Польща, похований у рідному селі) — український педагог, громадський діяч, публіцист у Польщі. Закінчив Варшавський університет (1962). Відтоді працював учителем у початковій школі з українською як додатковою мовою навчання у с. Бані Мазурські (нині Вармінсько-Мазурського воєводства); 1963–94 — вчителем української мови, водночас від 1990 — вчителем історії України в 4-му загальноосвітньому ліцеї з українською як додатковою мовою навчання у Леґніці; за сумісництвом — вихователем у гуртожитку для учнів леґніцької школи; від 1990 — методистом Воєводського осередку підготовки вчителів у Леґніці. Як вчитель і вихователь мав значний вплив на відродження та формування української інтелігенції у Польщі, прищеплював учням інтерес до малої батьківщини та рідних земель, звідки українців виселено під час акції «Вісла» 1947. Брав активну участь у діяльності української громади в Польщі: голова і заступник голови міського кола Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ) у Леґніці, голова Воєводської управи УСКТ у Вроцлаві (1972–76), член Головного правління УСКТ у Варшаві. Перебував під наглядом комуністичної Служби безпеки Польщі. Багато його учнів стали згодом відомими українськими громадсько-культурними діячами у Польщі, зокрема М. Чех, М. Сирник, П. Тима. Автор підручників «Самовчитель української мови для всіх» (1996), «Збірник диктандів з української мови» (1998), методичного довідника «Język ukraiński» (1997).

Рекомендована література

1. M. Tucka. Dzieje IV Liceum Ogólnokształcącego w Legnicy w latach 1957–1987. Wrocław, 1989;
   Google Scholar Internet
2. Співак І. Про себе // Український альманах. Варшава, 1997;
   Google Scholar Internet
3. M. Syrnyk. Nauczanie języka ukraińskiego w Polsce po roku 1989 // Rocznik Lubuski. 2004. Т. 30, cz. 1.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю