Права соціологія

Визначення і загальна характеристика

ПРА́ВА СОЦІОЛО́ГІЯ  — галузь соціології, що досліджує, як суспільство формує право, яке, у свою чергу, — соціальну поведінку та відповідні структури. На відміну від суто юридичних теорій, зосереджених на абстрактних принципах і основах права, П. с. враховує соціальні, культурні та історичні контексти, що впливають на правові системи. Соціологи вивчають, як люди сприймають і тлумачать закон, як правова свідомість формується соціальними факторами та як вона впливає на ставлення людей, поведінку і взаємодію з правовою системою. П. с. наголошує на тому, що право не є об’єктивною чи нейтральною сутністю, а радше соціально сконструйованим явищем. Закони створюють, тлумачать і виконують люди та установи у певному соціальному контексті. П. с. звертає увагу на те, як правові системи відображають і зміцнюють соціальні норми, як вони можуть розвиватися або змінюватися з часом у відповідь на зміну соціальних цінностей. У П. с. право аналізують як інструмент для регулювання поведінки у суспільстві, підтримки соціального порядку. Воно перетинається з проблемою соціальної нерівності, правові системи можуть як зберегти, так і кинути їй виклик. П. с. також досліджує зв’язок між правовими змінами та соціальними рухами. У багатьох дослідженнях стверджують, що громадські рухи можуть формувати правові реформи та кинути виклик правовій базі для сприяння соціальній справедливості та соціальній трансформації. Підходи до теоретичного права більшою мірою ґрунтуються на концептуальному аналізі, юридичних міркуваннях і філософських дослідженнях. У ньому використовують юридичні тексти, прецеденти і правові доктрини для розроблення теоретичних основ і нормативних аргументів щодо природи та мети права. У П. с. часто застосовують емпіричні методи дослідження, спираються на дані, щоб проаналізувати, як закон діє у контексті реального світу та як він впливає на соціальні системи. Значну роль у розвитку П. с. у 20 ст. відіграв американський правознавець Р. Паунд. Він вважав, що юридична наука покликана показати, як право реально функціонує і впливає на поведінку людей. Протиставлення «права у книгах» і «права в дії» з часом стало гаслом всієї прагматистської юриспруденції у США. Юридичні реалісти стверджували, що реальна практика права і соціальний контекст, у якому приймають правові рішення, є вирішальними для розуміння функціонування і впливу правових систем. Вони підкреслювали роль суб’єктивних тлумачень суддів і вплив соціальних факторів на судові результати. Щоб проаналізувати, як право перетинається з різними системами дискримінації, в останні роки у П. с. використовують різноманітні міждисциплінарні підходи: феміністську правову теорію, критичну расову теорію, постколоніальну теорію. Теорія правового плюралізму визнає, що у суспільстві існує кілька правових порядків: державне право, звичаєве право, релігійне право та інші форми недержавного або неформального права. Ця теорія досліджує взаємодію та суперечності й конфлікти між різними правовими системами, а також способи, за допомогою яких особи і спільноти розуміють ці численні правопорядки. Феміністська правова теорія аналізує зв’язок між законом, статтю та владою, досліджує, як правові системи та практика відображають і зміцнюють гендерну нерівність. Ця теорія вивчає закони, пов’язані з репродуктивними правами, сімейним правом, сексуальним насильством і дискримінацією на робочому місці, серед іншого, зосереджуючись на вирішенні гендерної несправедливості шляхом правових реформ. Під впливом розвитку процесів глобалізації вчені звернули увагу на транснаціональний і глобальний виміри права, зокрема досліджують, як закон діє за межами національних кордонів, вирішуючи такі питання, як права людини, міжнародне право, глобальне управління та вплив глобальних економічних і політичних сил на правові системи. Окремий напрям сучасних досліджень П. с. — аналіз впливу цифрових технологій на правові системи та зв’язок між правом і соціальною справедливістю.

Завантажити статтю