Сидоренко Павло Гаврилович

СИДО́РЕНКО Павло Гаврилович (19. 05. 1925, Київ — 30. 12. 2015, там само) — біолог. Кандидат біологічних наук (1953). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський університет (1950). Від 1953 працював у Київському сільськогосподарському інституті. Від 1957 — учений секретар Відділу біологічних наук АН УРСР, водночас 1958–71 — відповідальний секретар комітету по науці при Комісії УРСР у справах ЮНЕСКО. На початку 1960-х рр. в Україні розпочалося відродження сучасної генетики і цитології після їхньої фактичної заборони в 1948, зокрема 1964 створено Наукову раду АН УРСР з проблеми «Цитологія і генетика» на чолі з В. Зосимовичем, до складу якої увійшов і С. Від 1964 працював старшим науковим співробітником відділу і заступником директора з наукової роботи Інституту ботаніки АН УРСР (Київ). Створив і очолив наукову групу з вивчення культури рослинних клітин і тканин in vitro. 1967 створив «мікрокузню», за допомогою якої разом з О. Рибченком розробляв інструменти для мікроманіпуляцій і пересаджував ядра з одних рослинних клітин в інші, використовуючи культивовані клітини тютюну, моркви, партеноцисуса тощо. Розпочав роботи з біотехнології біологічно активних речовин та космічної біології, зокрема з використання біомаси культивованих клітин рослин (сої, моркви, броколі, топінамбура тощо) як харчової сировини для забезпечення космонавтів в умовах космічного польоту. Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х рр. брав участь у моніторингу фітоценотичних і цитогенетичних змін рослин, що зростали в зоні аварії Чорнобильської АЕС на ділянках з високим рівнем забруднення. Досліджував деякі водорості як біоіндикатор забруднень довкілля, зокрема радіоактивного забруднення.

Завантажити статтю