Палигорськіт
ПАЛИГОРСЬКІ́Т — глинистий мінерал, водний силікат магнію з ниткоподібною ланцюжково-шаруватою будовою. Виявлений у Палигорській ділянці на Середньому Уралі (Росія, 1860). Хімічна формула (за Є. Лазаренком): Mg2Al2 [Si8О20](OH)2 8H2О. Сингонія моноклінна або ромбічна. За кристалічною структурою — проміжний тип між стрічковими та шаруватими силікатами, для яких характерною є сплутано волокниста (повстевидна) будова, що іноді виявляється лише в поляризованому світлі або за допомогою електронного мікроскопу. Макроскопічно це шкірясті або плівкові утворення, іноді подібні до вати, картону, пробки або у порожнинах — до павутиння. У висушеному стані палигорськітові глини зазвичай дуже легкі, сильно пористі, не тонуть у воді. П. — високодисперсний мінерал, що має розвинену питому поверхню і здатність до катіонного обміну. Цеолітові канали дозволяють поглинати малорозмірні молекули таких речовин, як вода, аміак та ін., що обумовлює високі адсорбційні властивості. З археологічних досліджень відомо, що мінерал використовували ще доколумбовою цивілізацією Майя як блакитний пігмент на кераміці, скульптурах, фресках і текстилі. Встановлено лікувальні властивості палигорськітових глин. Кристалохімічним аналогом П. є аттапульґіт. В Україні прояви палигорськітових глин знайдені біля м. Коростень Житомирської обл., Сімферополя, Черкас та ін. Візуально палигорськітову глину у водонасиченому стані складно відрізнити від глин іншого мінерального складу, тому більшість проявів цього мінералу залишаються не задокументованими. Основна мінерально-сировинна база П. в Україні представлена Черкаським родовищем бентонітових і палигорськітових глин. Висока адсорбційна здатність цих глин робить їх придатними для очищення довкілля від небезпечних речовин та поглинання неприємних запахів. Використовують для виготовлення засобів для чищення, бурових розчинів, як теплоізоляційний і звукоізоляційний матеріал, як сорбент і каталізатор у нафтохімічній, металургійній, атомній промисловостях, а також при виробництві отрутохімікатів, добрив, наповнювачів у пігментах, фарбах, лаках, пластмасах, для очищення харчових і промислових олив.
Рекомендована література
- Овчаренко Ф. Д., Кириченко Н. Г., Островская А. Б., Довгий М. Г. Черкасское месторождение бентонитовых и палыгорскитовых глин. К., 1966;
- Лазаренко Е. К., Винар О. М. Курс мінералогії. К., 1970;
- Задвернюк Г. П. Поглинання нафти і нафтопродуктів глинами Черкаського родовища // Геохімія техногенезу. 2011. № 19.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
