П’ємонтит
П’ЄМОНТИ́Т — мінерал. Уперше виявлений у шахті Праборнац у П’ємонті (Італія) і описаний (1758) шведським хіміком і мінералогом А. Кронштедтом. 1853 детально вивчений Г. Кенґоттом. За хімічним складом П. — це складний силікат кальцію, алюмінію, заліза та манґану, манґановий різновид епідоту. Формула (за Є. Лазаренком): Ca2(Al,Fe,Mn)2Al[O|OH|SiO4|Si2O7]. Утворює призматичні кристали, зернисті маси, масивні агрегати. Сингонія моноклінальна. Спайність ясна. Густина 3,45. Твердість 6,5. Колір темно-червоний або червонувато-бурий до чорного, фіолетово-червоного. Риска червоняста. Блиск від скляного до перламутрового. Плеохроїчний. Різновид П. — вітаміт (п’ємонтит з вмістом Mn2O3 до 1 %). За хімічним складом вміст MnО в П. не перевищує 4 %, а Mn2О3 — 22 %. Mn2+ заміщує Cа, а Mn3+ і Fe3+ — Al. За вмістом домішок Sr виділяють різновиди: П. (Sr) — CaSrAl2Mn3+[SiO4] [Si2O7] O(OH) та тведдиліт — CaSrMn3+Al Mn3+[SiO4] [Si2O7] O(OH). П. є породотвірним мінералом регіонально метаморфізованих кристалічних сланців низького ступеню метаморфізму: глаукофанових, зеленокам’яних, кварц-мусковітових, біотит-кварцових і серицитових сланців. Він асоціює з маргановими рудами й утворюється на завершальній стадії кристалізації деяких кислих і середніх ефузивів, до утворення біотиту. Міститься в асоціації з браунітом, родонітом, спесартином, манганофілітом (родовище П’ємонт; Сікоку, Японія; Мадхья-Прадеш, Чикала, Індія; Шотовер, Нова Зеландія). У нефелінових сієнітах трапляється як продукт гідротермальної зміни нефеліну та біотиту і асоціює із серицитом і пренітом. Утворює мономінеральні п’ємонтитові агрегати (перевал Турки, Алайський хребет). П. (Sr) утворюється в метаморфізованих кристалічних сланцях (Ван Гравеглія, Північні Аппеніни, Італія), а тведдиліт — продукт гідротермальних змін марганцевих руд (Калахарі, Південна Африка). Трапляється також у Лонґбан (Швеція), на о. Ґруа, Бретань (Франція), Джебель-Декхан (Єгипет). В Україні — рідкісний мінерал, трапляється в гранат-хлорит-кварц-магнетитових сланцях із серицитових прошарків Чивчинських гір.
Рекомендована література
- T. Armbruster, P. Bonazzi, M. Akasaka et al. Recommended nomenclature of epidote-group minerals // Eur. J. Mineral. 2006. Vol. 18.