Пінчевська Богдана Марівна
ПІНЧЕ́ВСЬКА Богдана Марівна (псевдоніми — Дана Пінчевська, Богдана Козаченко; 07. 07. 1977, Київ) — мистецтвознавиця, письменниця, поетеса. Дочка Мара, онука Михайла Пінчевських. Членкиня НСХУ (2011). Закінчила Київський художній інститут (2002), аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології (2011). Працювала науковим співробітником Інституту юдаїки (2001–05; обидва — Київ); контент-менеджером Музею польського єврейства (Варшава–Київ, 2003–10); провідним редактором Інституту проблем сучасного мистецтва НАМУ (2010–16); редактором літературного відділу радіо «Культура» (2016–17; обидва — Київ); від 2023 — викладач теорії та історії мистецтва Київського університету імені Б. Грінченка. Наукові дослідження присвячені вивченню юдаїки, єврейської складової в гуманітарних науках, а також деяким питанням літератури, культури та мистецтва. Авторка прозових («На околицях присутності», Ів.-Ф., 2007), публіцистичних та поетичних творів, рецензій на художні твори. Переклала з польської мови «Отрывные минуты» П. Бема й К.-А. Єленського («Новая Польша», 2008, № 12), «Спорудження залізничної станції» Д. Фоґель («Всесвіт», 2010, № 9–10), «Байдужість» М. Бунди (К., 2019), «Недовершений час» Б. Вільдштейна (К., 2023).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Легітимність присутності біблійних мотивів у сучасному мистецтві: [на прикладі творів О. Ройтбурда]. Творчість Олександра Ройтбурда 2008–2010 рр. // Сучасне мистецтво. 2009. Вип. 6; Володимир Єшкілєв: дотягнутися до простоти // Дзеркало тижня. 2009, 10 лип.; Кат в очікуванні смерті // Там само. 2010, 22 січ.; Творчість єврейських художників Східної Галичини 1900–1939 років: Корсунь-Шевченківський, 2013; Мистецтво єврейської діаспори України в бібліотеці Єрусалимського університету // 3-і Платонівські читання: Тези доп. Міжнар. наук. конф. К., 2016; Микола Глущенко. Х., 2021; Василь Корчовий. Шоста декада: Каталог. К., 2022.
Завантажити статтю
Людина 
