Плагіограніт
ПЛАГІОГРАНІ́Т (від грец. πλάγιος — скісний і граніт) — кисла лейкократова плутонічна гірська порода нормального ряду з нижньої частини реакційної серії Боуена. Через незначний вміст мафічних мінералів переважно має світлий колір. Властива фанеритична текстура. Головні мінерали: натрієвий плагіоклаз (45–65 %), кварц (20–40 %). Часто містить ортоклаз (до 10 %). Вміст кольорових мінералів — 3–10 %, представлені біотитом (мусковітом) і роговою обманкою. Різновиди П.: роговообманково-біотітовий, біотитовий, мусковітовий, гіперстеновий (плагіочарнокіт). Тронд’єміт — різновид П., в якому плагіоклаз представлений олігоклазом чи андезином. П. можна сплутати з кварцовим монцонітом, який схожий зовні, однак вміст кварцу в кварцовому монцоніті < 20 %. П. утворюються в результаті фракційного плавлення над зоною швидкої субдукції. Переважно поширені у вулканічних дугах, а також формуються при кордильєрному гороутворенні (субдукції вздовж краю континенту, як це, наприклад, відбувається уздовж Анд). П. є часто трапляються серед порід ядер (кратонів) континентів, особливо найдревніших їх частин, що були утворені з численних невеликих вулканічних дуг зі швидкими субдукціями на ранніх, найгарячіших фазах розвитку Землі. Плагіограніт-гранодіоритова (більш відома як тоналіт-тронд’єміт-гранодіоритова) асоціація ортоґнейсових товщ є поширеною у складі архейських кратонів. Тронд’ємітові дайки часто є у складі ешелонованих дайок офіолітових комплексів. В Україні П. поширені у складі породних комплексів Українського щита: Саксаганський і Вільнохуторський масиви, Олександрівська інтрузія тощо. Використовують як будівельний матеріал.
Рекомендована література
- A. R. Philpotts. Principles of Igneous and Metamorphic Petrology. 1990;
- M. G. Best. Igneous and Metamorphic Petrology. 2002;
- Лукієнко О. І., Кравченко Д. В., Сухорада А. В. Дислокаційна тектоніка та тектонофації докембрію Українського щита. К., 2008;
- G. Kiss et al. Triassic rifting and Jurassic ophiolite-like magmatic rocks in the Bükk Unit, NE–Hungary — an overview // Mitt. Österr. Mineral. Ges. 2011. Vol. 157.