Ґаль Лев Миколайович

ҐАЛЬ Лев Микола­йович (19. 12. 1927, с. Лося, нині Малопольського воєводства, Польща — 28. 07. 1997, м. Вроцлав, Польща, похований у рідному селі) — український громадський діяч у Польщі. 1953 закінчив Вищу економічну школу у Вроцлаві, 1957—67 на­вчався у політехнічних університетах у По­знані та Вроцлаві. Учителював, 1977—90 працював інженером у Науковому центрі енергетичної автоматики у Вроцлаві. Один із ініціаторів від­родже­н­ня українського організованого життя у повоєн­ній Польщі. Автор числен­них звернень, меморіалів до влади комуністичної Польщі. Брав активну участь у захисті прав людини та роз­витку лемківського руху, від 1957 пере­бував під на­глядом органів без­пеки комуністичної Польщі. 1955—56 — секретар культурно-освітньої комісії в справах української людності у Волові (Нижносілезьке воєводство). Делегат установчого зʼ­їзду Українського су­спільно-культурного товариства (УСКТ) у Польщі, 1956 обраний членом його Головного правлі­н­ня, з якого 1958 до­строково від­кликаний. Член Воєводського правлі­н­ня УСКТ у Вроцлаві (1956—58), секретар Повітового правлі­н­ня УСКТ у Волові. На початку 1970-х рр. тимчасово виключений з організації. Від 1990 активно діяв у Обʼ­єд­нан­ні українців у Польщі (ОУП), 1990—96 — голова осередка ОУП у Вроцлаві. Член-засновник Обʼ­єд­на­н­ня лемків (1990), довголітній член редакції лемківського часопису «Ватра». У лемківському середовищі у Польщі Ґ. вважали діячем-стратегом і цінували як особу з непересічним історичним зна­н­ням та ро­зумі­н­ням способів функціонова­н­ня комуністичного режиму. На початку діяльності в УСКТ від­стоював пита­н­ня організованого поверне­н­ня лемків на рідні землі. У 1980-х рр. звернув увагу на потребу вихова­н­ня молодшого поколі­н­ня діячів. Від початку 1990-х рр. у громадській діяльності зосередився на потребі подола­н­ня політичних, юридичних та економічних наслідків Акції «Вісла».

Завантажити статтю