Ґаль Лев Миколайович
Визначення і загальна характеристика
ҐАЛЬ Лев Миколайович (19. 12. 1927, с. Лося, нині Малопольського воєводства, Польща — 28. 07. 1997, м. Вроцлав, Польща, похований у рідному селі) — український громадський діяч у Польщі. 1953 закінчив Вищу економічну школу у Вроцлаві, 1957–67 навчався у політехнічних університетах у Познані та Вроцлаві. Учителював, 1977–90 працював інженером у Науковому центрі енергетичної автоматики у Вроцлаві. Один із ініціаторів відродження українського організованого життя у повоєнній Польщі. Автор численних звернень, меморіалів до влади комуністичної Польщі. Брав активну участь у захисті прав людини та розвитку лемківського руху, від 1957 перебував під наглядом органів безпеки комуністичної Польщі. 1955–56 — секретар культурно-освітньої комісії в справах української людності у Волові (Нижносілезьке воєводство). Делегат установчого з’їзду Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ) у Польщі, 1956 обраний членом його Головного правління, з якого 1958 достроково відкликаний. Член Воєводського правління УСКТ у Вроцлаві (1956–58), секретар Повітового правління УСКТ у Волові. На початку 1970-х рр. тимчасово виключений з організації. Від 1990 активно діяв у Об’єднанні українців у Польщі (ОУП), 1990–96 — голова осередка ОУП у Вроцлаві. Член-засновник Об’єднання лемків (1990), довголітній член редакції лемківського часопису «Ватра». У лемківському середовищі у Польщі Ґ. вважали діячем-стратегом і цінували як особу з непересічним історичним знанням та розумінням способів функціоновання комуністичного режиму. На початку діяльності в УСКТ відстоював питання організованого повернення лемків на рідні землі. У 1980-х рр. звернув увагу на потребу виховання молодшого покоління діячів. Від початку 1990-х рр. у громадській діяльності зосередився на потребі подолання політичних, юридичних та економічних наслідків Акції «Вісла».
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
