Павич Дюра
ПА́ВИЧ Дюра (19. 04. 1890, с. Драгошевці, нині у складі м. Озаль Карловацької жупанії, Хорватія — 12. 08. 1963, Заґреб) — церковний, громадський і культурний діяч у Королівстві сербів, хорватів і словенців та в Югославії. Богословські студії розпочав 1909 у Львові, завершив у Фрайбурзі (Швейцарія, 1914), ступінь доктора теології здобув у Заґребі (1917). У 1915 рукопокладений на священника в Заґребі, того ж року призначений капеланом греко-католицької парафїї в с. Коцур. Служив капеланом у с. Руський Керестур (1917–24), священником у Новому Саді (1924–42). У 1929 іменований деканом Банатського деканату. Під час служіння у Новому Саді замовив внутрішній розпис парафіяльної церкви св. апостолів Петра і Павла за взірцями орнаменту церкви в Коломиї. Водночас із душпастирюванням продовжив освіту і закінчив правничий факультет у Белґраді. Один з організаторів духовного та культурно-просвітницького життя русинів у Новому Саді між двома світовими війнами. Хорват за походженням, добре володів русинською мовою. Був секретарем Руського народного просвітнього товариства (заснованого 1919), відповідальним редактором газети «Руски новини» (1924–30). У 1924 долучився до боротьби за збереження в Новому Саді школи з викладанням русинською мовою, яку вдалося відстояти. Автор богословських праць із релігійної та історичної тематики, зокрема статей про історію переселення русинів до Нового Саду («Руски календар за южно-славяньских Руснацох на прости рок 1929», Нови Сад, 1928) та історію греко-католицької парафії у Новому Саді («Spomenica kalendar grkokatolika Križevačke biskupije za godinu 1933», Zagreb, 1933). У 1942 переїхав до Заґреба, де 1944 здобув ступінь доктора богослов’я, 1943–52 — професор, декан Католицького богословського факультету Університету в Заґребі. Від 1953 — почесний канонік Крижевацької єпархії.
Рекомендована література
- Миз Р. Священїки дакедишнього Осєцкого викарията. Нови Сад; Петроварадин, 2016.
Завантажити статтю
2.jpg)
Людина 
