ПА́ВИЧ Дюра (19. 04. 1890, с. Драгошевці, нині у складі м. Озаль Карловацької жупанії, Хорватія — 12. 08. 1963, Заґреб) — церковний, громадський і культурний діяч у Королівстві сербів, хорватів і словенців та в Югославії. Богословські студії роз­почав 1909 у Львові, завершив у Фрайбурзі (Швейцарія, 1914), ступінь доктора теології здобув у Заґребі (1917). У 1915 рукопокладений на священ­ника в Заґребі, того ж року при­значений капеланом греко-католицької парафїї в с. Коцур. Служив капеланом у с. Руський Керестур (1917–24), священ­ником у Новому Саді (1924–42). У 1929 іменований деканом Банатського деканату. Під час служі­н­ня у Новому Саді замовив внутрішній роз­пис парафіяльної церкви св. апостолів Петра і Павла за взірцями орнаменту церкви в Коломиї. Водночас із душпастирюва­н­ням продовжив освіту і закінчив правничий факультет у Белґраді. Один з організаторів духовного та культурно-просвітницького життя русинів у Новому Саді між двома світовими війнами. Хорват за походже­н­ням, добре володів русинською мовою. Був секретарем Руського народного просвітнього товариства (заснованого 1919), від­повід­альним редактором газети «Руски новини» (1924–30). У 1924 долучився до боротьби за збереже­н­ня в Новому Саді школи з викла­да­н­ням русинською мовою, яку вдалося від­стояти. Автор богословських праць із релігійної та історичної тематики, зокрема статей про історію пере­селе­н­ня русинів до Нового Саду («Руски календар за южно-славяньских Руснацох на прости рок 1929», Нови Сад, 1928) та історію греко-католицької парафії у Новому Саді («Spomenica kalendar grkokatolika Križevačke biskupije za godinu 1933», Zagreb, 1933). У 1942 пере­їхав до Заґреба, де 1944 здобув ступінь доктора богословʼя, 1943–52 — професор, декан Католицького богословського факультету Університету в Заґребі. Від 1953 — почесний канонік Крижевацької єпархії.