Павло (Вільчинський)

ПАВЛО́ (Вільчинський Іван Єлевфер’євич; 1829, с. Мала Жмеринка Вінницького пов. Подільської губ., нині Жмеринського р-ну Вінницької обл. — 04(17). 06. 1908, м. Балашов, Росія) — церковний діяч РПЦ. Закінчив Подільську духовну семінарію (м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельницької обл., 1849), Київську духовну академію (1853). У тому ж році прийняв чернечий постриг. 1856 здобув ступінь магістра богослов’я і був призначений професором Полтавської духовної семінарії; від 1857 — інспектор Харківської духовної семінарії; від 1867 — ректор Володимирської духовної семінарії (Росія). 1862 возведений у сан архімандрита, 1878 хіротонізований на єпископа. Відтоді — єпископ Чебоксарський, вікарій Казанської єпархії; від 1882 — єпископ Саратовський та Царицинський; від 1889 — єпископ Астраханський та Єнотаєвський; від 1893 — єпископ Пензенський та Саранський. Значну увагу приділяв зведенню нових храмів і монастирів, відкриттю нових церковно-парафіяльних шкіл. Від 1902 — на спокої.

Завантажити статтю