Падун Володимир Макарович
ПАДУ́Н Володимир Макарович (25. 06. 1942, с. Плавні Василівського р-ну Запорізької обл. — 21. 09. 2016, Дніпро) — живописець, педагог, збирач автентичних предметів народних промислів. Батько Віри Гончаренко та В. Падуна. Член НСХУ (1990) і т. зв. «ігренської школи» — неформального об’єднання дніпровських художників. Закінчив Дніпропетровське художнє училище (нині Дніпро, 1968; викладачі К. Беркута, В. Загубибатько, В. Шпиганович), де й працював 1991–97. У 1997–2015 — викладач Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Працював оформлювачем на різних підприємствах Дніпропетровська (1968–73); на Дніпропетровських художньо-виробничому та художньо-оформлювальному комбінатах (1974–90). Творчість П. сповнена національним світовідчуттям, духом «дикого поля», мажорним багатством краси природи козацького краю. Створені безпосередньо з натури та з використанням декоративної ритміки пейзажні мотиви степу, яруг, вітряка, старої груші, соняхів, птахів чи плавнів (зазвичай на папері аквареллю або картоні олією, темперою) просякнуті народним баченням та язичницьким пантеїзмом. Його національне мистецтво не було гідно поціноване в радянський час, після першої участі у виставці 1970 опинився в списку «неблагонадійних». Після відновлення незалежності України викладав у художньому училищі «знакове письмо» петриківського розпису старих майстрів, роботи яких досліджував і колекціонував; виховав плеяду послідовників, серед яких — О. Половна-Васильєва. У декоративних композиціях (на різних основах, зокрема настінних) відроджував семантику «джерельного» художнього розпису. Від кінця 1990-х рр., після поїздки на міжнародний пленер у м. Снина (Словаччина), розпочався другий період творчості П. Натхненний пошуками знаково-філософської образності, гармонії та духовного ідеалу, він створював «смугасті» картини лінійно-абстрактного живопису, побудовані на народній колористиці та символіці космологічного змісту, що засновані на прадавніх уявленнях про структуру Всесвіту. Учасник обласних (від 1984), всеукраїнських (від 1989), зарубіжних (1997) мистецьких виставок. Персональні — у Львові (1989), Дніпропетровську (1990, 1997, 2002, 2015), Києві (2002, 2018 — посмертна). Деякі твори зберігаються в Дніпровському художньому музеї, Дніпровському історичному музеї, Музеї етнографії та художнього промислу (Львів), Музеї української діаспори (Київ), галереї «Артсвіт» (Дніпро).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Засушена воля» (1970), «Червоний собор», «Степ», «Кували зозулі» (усі — 1975), «Осіння груша», «Козачки під рожею (Мальви)», «Моя домівка» (усі — 1977), «Весна» (1980), «Могилівська груша», «Навколо озера», «Соняхи» (усі — 1982), «На Кільчені», «Вечірня зоря», «Пливе човен» (усі — 1983), «Одинківський амфітеатр» (1985), «Очерет» (1987), «Будяк» (1990), «Нав-Яв» (1994), «Ліс», «Сонце», «Степові стовпи» (усі — 1997), «Небесне», «Трисуття» (обидва — 2011); серія «Старі села Придніпров’я» (1990–2000).
Рекомендована література
- Старченко В. Художник степу // Літ. Придніпров’я. 2002. № 8;
- Годенко-Наконечна О. Життя не вистачає все пізнати // Наше місто. 2003, 14 січ.;
- Половна-Васильєва О. А. Творчий шлях Володимира Падуна // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. 2015. № 4;
- Падун В. Становлення та значення петриківського розпису в житті українського народу // Джерела. Петриківський розпис: Каталог творів народних майстринь Параски Павленко, Ірини Пилипенко та Надії Білокінь з приватних колекцій Володимира Падуна та Андрія Пікуша. 2-е вид. Дн., 2015;
- Володимир Падун: Каталог. Дн., 2017.