Шкварніков Петро Климентійович

ШКВА́РНІКОВ Петро Клименті­йович (29. 06(12. 07). 1906, м. Чигирин Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл. (за іншими даними — м-ко Корсунь Канівського пов. Київської губ., нині м. Корсунь-Шевченківський Черкаського р-ну Черкаської обл.) — 06. 07. 2004, Київ) — генетик i селекцiонер. Доктор біо­логічних наук (1966), професор (1968). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1982). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди. Закінчив Маслiвський iн­ститут селекцiї та насін­ництва (нині Обухівського р-ну Київської обл., 1927). Від­тоді працював асистентом в Українському генетико-селекцiйному iн­ститутi (Одеса) пiд керiвництвом А. Сапєгiна; 1930—37 — в Бiологiчному iн­ститутi АН СРСР (Москва) в лабораторiї М. Навашина, разом з яким довiв, що частота мутацiй в процесi зберiга­н­ня насi­н­ня рiзко збiльшується з пiдвище­н­ням температури або вологостi середовища та вмiсту кисню в ньому, що свідчить про те, що причини спонтан­ної мутаційної мінливості повʼязані з метаболічними процесами у клітині; за цю роботу Ш. присуджено 1936 ступінь кандидата біо­логічних наук (без захисту дисертації). 1937—41 працював в Iн­ститутi генетики АН СРСР (Москва, 1940—41 — за­ступник директора з наукової роботи); 1946—48 — в Ін­ституті цитології, гістології та ембріології АН СРСР старшим науковим спів­робітником. Пiсля горезвiсної серпневої сесiї ВАСГНIЛ 1948 був усунутий вiд дослiджень екс­периментального мутагенезу. 1949—55 працював в Кримській філії АН СРСР (від 1954 — філія АН УРСР). 1955—57 був головою колгоспу в с. Михайлівка Кримської обл. 1957 — науковий спів­робітник Ін­ституту біо­фізики АН СРСР (Москва). 1958 Ш. вiдновив наукову роботу з радiацiйного i хiмiчного мутагенезу в Iн­ститутi цитологiї i генетики Сибiрського вiд­дiле­н­ня АН СРСР (м. Новосибiрськ, РФ), де був за­ступником директора, завідувачем від­ділу екс­периментального мутагенезу. 1966 повернувся в Україну. Працював завідувачем кафедри генетики, професором Київського університету (1966—71), водночас завідувачем від­ділу екс­периментального мутагенезу в Ін­ституті ботаніки АН УРСР, Секторi молекулярної біо­логії і генетики Ін­ституту мікробіо­логії і вірусології АН УРСР (згодом Ін­ститут молекулярної біо­логії і генетики АН УРСР; 1966—74). Від 1974 — на пенсії. Наукові дослідже­н­ня присвячені ви­вчен­ню мутаційної мінливості рослин під впливом радіаційного ви­промінюва­н­ня, хімічних сполук та їх викори­ста­н­ня у селекційному процесі. Вивів мутантний сорт ярої пшениці «Новосибірська 67» (спів­авт.), що ра­йонований на великих площах у Західному Сибіру. Засновник і президент Українського товариства генетикiв i селекцiонерiв імені М. Вавилова (1967—76), від­повід­альний редактор журналу «Цитологiя i генетика» (1967—74).

Завантажити статтю