Шкварніков Петро Климентійович

ШКВА́РНІКОВ Петро Климентійович (29. 06(12. 07). 1906, м. Чигирин Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл. (за іншими даними — м-ко Корсунь Канівського пов. Київської губ., нині м. Корсунь-Шевченківський Черкаського р-ну Черкаської обл.) — 06. 07. 2004, Київ) — генетик i селекцiонер. Доктор біологічних наук (1966), професор (1968). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1982). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. Закінчив Маслiвський iнститут селекцiї та насінництва (нині Обухівського р-ну Київської обл., 1927). Відтоді працював асистентом в Українському генетико-селекцiйному iнститутi (Одеса) пiд керiвництвом А. Сапєгiна; 1930–37 — в Бiологiчному iнститутi АН СРСР (Москва) в лабораторiї М. Навашина, разом з яким довiв, що частота мутацiй в процесi зберiгання насiння рiзко збiльшується з пiдвищенням температури або вологостi середовища та вмiсту кисню в ньому, що свідчить про те, що причини спонтанної мутаційної мінливості пов’язані з метаболічними процесами у клітині; за цю роботу Ш. присуджено 1936 ступінь кандидата біологічних наук (без захисту дисертації). 1937–41 працював в Iнститутi генетики АН СРСР (Москва, 1940–41 — заступник директора з наукової роботи); 1946–48 — в Інституті цитології, гістології та ембріології АН СРСР старшим науковим співробітником. Пiсля горезвiсної серпневої сесiї ВАСГНIЛ 1948 був усунутий вiд дослiджень експериментального мутагенезу. 1949–55 працював в Кримській філії АН СРСР (від 1954 — філія АН УРСР). 1955–57 був головою колгоспу в с. Михайлівка Кримської обл. 1957 — науковий співробітник Інституту біофізики АН СРСР (Москва). 1958 Ш. вiдновив наукову роботу з радiацiйного i хiмiчного мутагенезу в Iнститутi цитологiї i генетики Сибiрського вiддiлення АН СРСР (м. Новосибiрськ, РФ), де був заступником директора, завідувачем відділу експериментального мутагенезу. 1966 повернувся в Україну. Працював завідувачем кафедри генетики, професором Київського університету (1966–71), водночас завідувачем відділу експериментального мутагенезу в Інституті ботаніки АН УРСР, Секторi молекулярної біології і генетики Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР (згодом Інститут молекулярної біології і генетики АН УРСР; 1966–74). Від 1974 — на пенсії. Наукові дослідження присвячені вивченню мутаційної мінливості рослин під впливом радіаційного випромінювання, хімічних сполук та їх використання у селекційному процесі. Вивів мутантний сорт ярої пшениці «Новосибірська 67» (співавт.), що районований на великих площах у Західному Сибіру. Засновник і президент Українського товариства генетикiв i селекцiонерiв імені М. Вавилова (1967–76), відповідальний редактор журналу «Цитологiя i генетика» (1967–74).

Завантажити статтю