Пайташ Володимир Степанович

ПА́ЙТАШ Володимир Степанович (07. 02. 1927, с. Пере­копана по­близу м. Пере­мишль, Польща — 02. 10. 2014, похований у Пере­мишлі) — український громадський діяч у Польщі. 1945 закінчив греко-католицьку Малу семінарію у Пере­мишлі, 1954 — Духовну семінарію у м. По­знань (свячень не отримав). 1957—63 — штатний ін­структор у пере­миському гуртку Українського су­спільно-культурного товариства. Від 1963 — на пенсії через інвалідність (слабий зір). Голова, згодом — почесний голова Товариства «Український народний дім» у Пере­мишлі. 8 травня 1947 заарештований комуністичним Управлі­н­ням без­пеки, 30 грудня того ж року звільнений. Один із головних організаторів від­родже­н­ня українського церковного та су­спільно-культурного життя у Пере­мишлі після акції «Вісла». Засновник церковного хору «Горі серця» та керівник українських аматорських гуртків у Пере­мишлі — драматичного і музичних (мандоліністів — «Синя ленточка» та бандуристів). Член пере­миського хору «Боян». Автор театральної ви­стави «Пере­мишль — від­гомін віків», стат­тей у тижневику «Наше слово», згодом вміщених у збірнику «Пере­мишль — від­гомін минулого (спогади)» (2011), літургійного пісен­ника «Горі серця» (1996; 2006; усі — Пере­мишль ). 2007 папою Бенедиктом XVI нагороджений від­знакою «Pro Ecclesia еt Pontifice» за велику працю та без­за­стережну від­даність Церкві.

Завантажити статтю