Трегубова Валентина Михайлівна
Визначення і загальна характеристика
ТРЕГУ́БОВА Валентина Михайлівна (05. 05. 1926, с-ще Бровари, нині місто Київської обл. –12. 12. 2010, м. Коростень Житомирської обл., похована в Броварах) — скульпторка. Дружина Миколи, мати Наталії Трегубових, бабуся К. Радько. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1970). Державна премія України імені Т. Шевченка (1986). Членкиня НСХУ (1964). Закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954; викладачі М. Рябінін, І. Севера, Г. Леонов). Працювала 1956–2005 на Коростенському фарфоровому заводі: скульптором живописного цеху (1956–67), головним художником (1967–99). Твори Т. вирізняються високим професіоналізмом, вишуканим смаком та глибокими знаннями національних традицій, мистецтва й літератури. Багато робіт за унікальність задуму, специфічну декоративність і пристосованість до виробничих вимог промисловості були відзначені дипломами 1–3-го ступенів Міністерства культури УРСР, Спілки художників, Міністерства легкої промисловості УРСР та СРСР. Мисткиню нагороджено бронзовою (1967), золотою та срібною медалями ВДНГ СРСР «За розробку сучасного асортименту фарфорових виробів» та бронзовою медаллю «За серію скульптур національної тематики» ВДНГ УРСР (усі — 1983). Учасниця всеукраїнських та всесоюзних мистецьких виставок від 1957. Персональні — у Києві (1986, 2005). Деякі роботи зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (Київ), Шевченківському заповіднику (м. Канів Черкаської обл.), Канівському музеї народного декоративного мистецтва, Львівському літературно-меморіальному музеї І. Франка, Одеському та Сумському художніх музеях, Житомирському, Коростенському та Тернопільському краєзнавчих музеях, Літературно-меморіальному музеї Лесі Українки (м. Звягель), Кмитівському музеї образотворчого мистецтва (обидва — Житомирська обл.), Музеї образотворчих мистецтв (м. Чорноморськ Одеської обл.), Музеї-заповіднику «Царицино», Музеї-садибі «Кусково», Меморіальному музеї космонавтики (усі — Москва).
Додаткові відомості
- Основні твори
- скульптурні серії малих форм — «Танці народів СРСР» (1957–58), «Українське весілля», «Черевички» (обидві — 1960), «Вечірня пісня» (1963), «Сорочинський ярмарок», «Наталка Полтавка», «Куди їдеш, Явтуше?» (усі — 1966), «Енеїда», «Алі-Баба та сорок розбійників» (обидві — 1968), «Фараони» (1969), «Крихітка-Хаврошечка» (1978), «За двома зайцями» (1984), «Скорбота», «Зв’язковий», «У бажаному полоні», «Почесна ноша», «Партизанська мадонна», «Родина» (усі — 1985), «Хліб — усьому голова» (1986), «Чарівний дивосвіт» (1988), «Перебендя» (1989), «Народні усмішки», «Весілля» (обидві — 1990), «Малий бізнес» (2006); декоративні скульптури — «Рушничок» (1963), «Ой надіну я сережки», «Нічого кращого немає, як тая мати молодая» (обидві — 1964), «Лукаш», «Мавка» (обидві — 1971), «Маруся Чурай» (1980); барильце «Ой там, на току, на базарі» (1971); чайні сервізи — «Дивовижний світ» (1971), «Лесині фантазії» (1988); декоративні штофи — «Коровай», «Дерево життя» (обидва — 1980); чайно-кавовий сервіз «Колядки» (1996); спільно з чоловіком: декоративні вази — «Молодиця» (1964), «Калина», «Яблуня» (обидві — 1975), «Івана Купала» (1995); скульптурна група «Гуцульські обряди» (1968); декоративні чайники — «Лісова пісня» (1971), «Свято лози», «Руслан та Людмила», «Нарциси», «Саранки», «Півонії» (усі — 1982), «Гандзя — цяця» (1988); столовий сервіз «Коростень-75» (1975); сервізи для кави — «Іній» (1977), «Золоте весілля» (1983), «Театральний», «Ювілейний» (обидва — 1984), «Рудбекія», «Наречена» (обидва — 1993), «Роксолана» (1994), «Святковий» (2001); чайні сервізи — «Золотий півник» (1979), «Полонез» (1986), «Крокуси», «Гранат» (обидва — 1987), «Мій сад» (1989), «Ханум» (1993), «Фуксія» (1994), «Благовіщення» (1995); столово-чайні сервізи — «Жовтневий» (1983), «Житомирянка» (1987, 1989), «Коляда» (1995); туалетний набір та чайно-кавовий гарнітур «Валентина» (обидва — 1983); штофи — «Одарка», «Карась» (обидва — 1985); набір для пива «Ой там, на току, на базарі» (2000).