Паливода Іван Симонович

ПАЛИ́ВОДА Іван Симонович (20. 03. 1885, с. Варварівка Пирятинського пов. Полтавської губ., нині Полтавського р-ну Полтавської обл. — 30. 01. 1985, м. Сомерсет, похований у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — громадсько-політичний діяч, педагог, живописець. Батько Я. Паливоди. Закінчив Золотоніське міське училище (нині Черкаської обл.), Глухівський учительський ін­ститут (нині Шосткинського р-ну Сумської обл., 1907). Учителював у Проскурові (нині Хмельницький), Він­ниці, м. Ніжин (нині Чернігівської обл.); 1913—17 — ін­спектор шкільної освіти у Києві. Член Української партії соціалістів-революціонерів, Всеукраїнського трудового кон­гресу. 1919—21 — Міністр пошти і теле­графу УНР. На еміграції мешкав у Чехо-Словач­чині. Закінчив Українську студію пластичного мистецтва у Празі (1928; викладач Д. Антонович). Працював в українській гімназії у м. Ржевніце по­близу Праги. Після 2-ї світової війни пере­їхав до Німеч­чини, учителював у таборах для пере­міщених осіб. 1950 емігрував до США. Голова Української вільної громади (від 1958) і Товариства сприя­н­ня УНР (1958—66). Очолював Український музей і архів у Бавнд Бруці (1968—85), де також був церковним диригентом і псаломщиком у церкві святого Андрія Перво­зван­ного. Член Організації мистців-українців Америки. Створював пере­важно пейзажі, що екс­понували на ви­ставках цієї організації. Деякі твори зберігаються в музеях і приватних зі­бра­н­нях США, Чехії, Канади, графічні твори 1920-х рр. — у зі­бран­ні Словʼянської бібліотеки у Празі.