Потапенко В’ячеслав Опанасович

ПОТА́ПЕНКО Вʼячеслав Опанасович (21. 12. 1863(02. 01. 1864), с. Веселий Кут Херсонського пов. Херсонської губ., нині Баштанського р-ну Миколаївської обл. — 10. 08. 1937, м. Ростов-на-Дону, РФ) — письмен­ник, актор, театральний режисер. Народився в українській дворянській родині козацького походже­н­ня. На­вчався в юнкерській школі в Санкт-Петербурзі. 1883—1900 — актор, драматург і режисер у трупах М. Кропивницького та М. Садовського. Друкуватися почав від 1885, писав українською та російською мовами ліричні вірші, байки, оперні лібрето. Автор майже 40-а пʼєс, оповідань: «Чабан», «Чубатий», «Чарівниця», «Злодій», «Перша карна справа», «На нові гнізда» (про тяжку долю українців, які через Одесу морем пере­селялися на Далекий Схід) та ін. 1900—04 жив у Новоросійську (нині Краснодарського краю, РФ), де створив аматорську українську трупу, а від 1902 став провід­ним спів­робітником газети «Черноморское по­бережье», що регулярно висвітлювала культурне життя українців Чорноморської губ. і Кубанської обл. Від 1904 мешкав у Катеринодарі (нині Краснодар), працював у місцевому театрі, брав участь у створен­ні й був одним із керівників Кубанського товариства «Просвіта». У театральній і літературній діяльності по­стійно звертався до шевченко­знавчої тематики. Як актор і режисер брав участь у шевченківських вечорах, зокрема 1906 у Катеринодарі по­ставив пʼєсу «Назар Стодоля». 1906 очолив редакцію газети «Новая заря», що була при ньому яскраво українофільською (закрито 1910), спів­працював із часописами «Заря», «Утро»; друкувався під псевдонімом Капитан Копейкин; неодноразово був заарештований за газетні фейлетони, де він критикував дії влади. Як редактор і фейлетоніст значну увагу приділяв інформаційному висвітлен­ню щорічних шевченківських роковин, опублікував низку статей, присвячених про­блемі увічне­н­ня памʼяті Т. Шевченка. Згодом ві­ді­йшов від журналістики. У 1920-і рр. — драматург, режисер у театрах Краснодара, завідував українським педагогічним технікумом (1929). Член української секції Краснодарської асоціації пролетарських письмен­ників. Заарештований 1931, незабаром звільнений. Пере­жив Голодомор 1932—33 на Кубані. Працював у Краснодарській міській лікарні. Заарештований 5 листопада 1936, за звинувачен­н­ням у проведен­ні контр­революційної роботи і причетності до організації, що нібито готувала «під­готовку теракту над вождем ВКП(б)», 8 серпня 1937 засуджений до ро­стрілу. Реабілітований 1958.

Завантажити статтю