Потапенко В’ячеслав Опанасович

Визначення і загальна характеристика

ПОТА́ПЕНКО В’ячеслав Опанасович (21. 12. 1863(02. 01. 1864), с. Веселий Кут Херсонського пов. Херсонської губ., нині Баштанського р-ну Миколаївської обл. — 10. 08. 1937, м. Ростов-на-Дону, РФ) — письменник, актор, театральний режисер. Народився в українській дворянській родині козацького походження. Навчався в юнкерській школі в Санкт-Петербурзі. 1883–1900 — актор, драматург і режисер у трупах М. Кропивницького та М. Садовського. Друкуватися почав від 1885, писав українською та російською мовами ліричні вірші, байки, оперні лібрето. Автор майже 40-а п’єс, оповідань: «Чабан», «Чубатий», «Чарівниця», «Злодій», «Перша карна справа», «На нові гнізда» (про тяжку долю українців, які через Одесу морем переселялися на Далекий Схід) та ін. 1900–04 жив у Новоросійську (нині Краснодарського краю, РФ), де створив аматорську українську трупу, а від 1902 став провідним співробітником газети «Черноморское побережье», що регулярно висвітлювала культурне життя українців Чорноморської губ. і Кубанської обл. Від 1904 мешкав у Катеринодарі (нині Краснодар), працював у місцевому театрі, брав участь у створенні й був одним із керівників Кубанського товариства «Просвіта». У театральній і літературній діяльності постійно звертався до шевченкознавчої тематики. Як актор і режисер брав участь у шевченківських вечорах, зокрема 1906 у Катеринодарі поставив п’єсу «Назар Стодоля». 1906 очолив редакцію газети «Новая заря», що була при ньому яскраво українофільською (закрито 1910), співпрацював із часописами «Заря», «Утро»; друкувався під псевдонімом Капитан Копейкин; неодноразово був заарештований за газетні фейлетони, де він критикував дії влади. Як редактор і фейлетоніст значну увагу приділяв інформаційному висвітленню щорічних шевченківських роковин, опублікував низку статей, присвячених проблемі увічнення пам’яті Т. Шевченка. Згодом відійшов від журналістики. У 1920-і рр. — драматург, режисер у театрах Краснодара, завідував українським педагогічним технікумом (1929). Член української секції Краснодарської асоціації пролетарських письменників. Заарештований 1931, незабаром звільнений. Пережив Голодомор 1932–33 на Кубані. Працював у Краснодарській міській лікарні. Заарештований 5 листопада 1936, за звинуваченнням у проведенні контрреволюційної роботи і причетності до організації, що нібито готувала «підготовку теракту над вождем ВКП(б)», 8 серпня 1937 засуджений до рострілу. Реабілітований 1958.

Завантажити статтю