Природний заповідник

Визначення і загальна характеристика

ПРИРО́ДНИЙ ЗАПОВІ́ДНИК  — природоохоронна територія; одна з категорій природно-заповідного фонду України (ПЗФ України). П. з. функціонує як природоохоронна, науково-дослідна установа загальнодержавного значення (див. Заповідник). Основними завданнями П. з. є збереження і відновлення природних ландшафтів та їх компонентів, наукові дослідження природних процесів і явищ, спостереження за станом докілля, розроблення природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння підготовці фахівців у галузі охорони довкілля та заповідної справи. Правовий режим П. з. передбачає повне вилучення ділянок суші та водного простору з усіма природними ресурсами з господарського використання. Співробітники П. з. координують та здійснюють наукові дослідження інших територій та об’єктів ПЗФ регіону — заказників, заповідних урочищ, пам’яток природи. П. з. мають виняткове природоохоронне та наукове значення для збереження оселищ раритетних видів рослин і тварин та особливо цінних природних комплексів і об’єктів — пралісів, корінних степів, боліт, геолого-геоморфологічних пам’яток тощо. Територію для П. з. обирають з урахуванням особливостей рельєфу, геологічної будови, ґрунтового покриву, різноманіття флори і фауни певного регіону. Важливе значення для організації та функціонування П. з. має площа, конфігурація меж, положення відносно урбанізованих територій, характер використання земель заповідника в минулому, види господарювання на сусідніх земельних ділянках, ступінь їх антропогенної трансформації та ін. Сприятливим природоохоронним чинником є окресленість території природними межами, наприклад, береговою лінією річок, гірськими пасмами, ущелинами. Великі за площею П. з. зазвичай є саморегульованими природними екосистемами, тому з метою збереження їх еталонних якостей встановлюють режим абсолютної заповідності — будь-яка діяльність тут строго заборонена. Однак, більшість П. з. займають обмежену площу серед значно змінених людською діяльністю територій, а їх біоценози здебільшого не здатні до саморегуляції та самовідновлення. Для них доцільним є режим регульованої заповідності, що передбачає обмежене науково обґрунтоване втручання людини в природні процеси шляхом проведення природоохоронних, біотехнічних та науково-технічних заходів (сінокосіння, випалювання, випасу, реакліматизації, регулювання чисельності певних видів, оптимізації гідрологічного режиму). Нині у складі ПЗФ України — 19 П. з., які значно різняться за географічним положенням, історією заповідання, розмірами, природним різноманіттям, кількістю видів флори і фауни, занесених до Червоної книги України, відомими пам’ятками природи тощо. П. з. нерівномірно поширені у різних фізико-географічних зонах: 4 знаходяться у природній зоні мішаних лісів (Черемський природний заповідник, Рівненський природний заповідник, Поліський природний заповідник, Древлянський природний заповідник), 2 — в зоні широколистих лісів («Розточчя», «Медобори»), 1 — у лісостепу (Канівський природний заповідник), 7 — у степовій зоні (Михайлівська цілина, «Єланецький степ», Дніпровсько-Орільський природний заповідник, Український степовий природний заповідник, Луганський природний заповідник НАНУ, Опукський природний заповідник, Казантипський природний заповідник), 4 — у Кримських горах (Карадазький природний заповідник, Кримський природний заповідник, Мис Мартьян, Ялтинський природний заповідник); 1 — в Карпатах (Ґорґани). Крім типових зональних природних ландшафтів, П. з. охороняють неповторні геологічні та палеогеографічні пам’ятки, такі як, наприклад, Товтровий кряж в «Медоборах», тектонічні дислокації в Канівському П. з., чи виняткові для степової зони Кримського п-ова ландшафти Опукського масиву.

Найстаршими (з понад столітньою природоохоронною історією) є Канівський та Кримський П. з., а також Стрільцівський степ у складі Луганського П. з. За роки незалежності в Україні було створено 8 П. з. Серед наймолодших (2009) –Древлянський П. з. на Житомирщині (30 872,84 га), що охоплює значні площі лісів, забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. 2009 виокремлений П. з. Михайлівська цілина на Сумщині зі збільшенням площі до 882,9 га, де відомий єдиний у Європі масив лучних степів (охороняється від 1928). Найбільшими П. з. за площею є Кримський (44 175 га) та Рівненський (42 288,7 га); найменшим — Мис Мартьян (240 га). З найбільшим різноманіттям флори і фауни, зокрема рідкісних, реліктових видів, вирізняють П. з. гірського Криму. Через агресію РФ від 2014 усі 6 П. з. АР Крим знаходяться на тимчасово окупованій території. Внаслідок повномасштабного вторгнення військ РФ від 24 лютого 2022 окремі відділення Луганського та Українського степового П. з. перебувають на тимчасово окупованих територіях або у зоні бойових дій. Обстріли та вибухи снарядів обумовлюють механічні пошкодження ландшафтів, флори і фауни, хімічні продукти реакції вибухів забруднюють атмосферу, ґрунти та водні об’єкти. Будівництво фортифікаційних споруд супроводжується руйнівною трансформацією рельєфу та знищенням цінних біотопів. Тривають дистанційні дослідження та проводиться оцінка уражень територій.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю