ХАЛМУРА́ДОВ Аскар Гані­йович (10 05. 1939, с. Як­кабаг, нині місто Кашкадарʼїнської обл., Узбеки­стан — 17. 01. 1997, Ташкент, похований у рідному місті) — біо­хімік, біо­технолог, громадсько-політичний діяч. Доктор біо­логічних наук (1974), професор (1980), академік АН Узбеки­стану (1989). Премія імені О. Пал­ладіна АН УРСР (1981). Закінчив Середньоазіатський університет (Ташкент, 1960). Від 1964 — в лабораторії біо­хімії вітамінів Ін­ституту біо­хімії АН УРСР (Київ); від 1965 — у від­ділі біо­хімії та біо­фізики Ін­ституту зоології та паразитології АН Узбецької РСР (Ташкент); від 1966 — в Ін­ституті біо­хімії НАНУ (Київ): 1976–86 — завідувач від­ділу біо­хімії коферментів; 1986–96 — директор Ін­ституту мікробіо­логії АН Узбеки­стану (Ташкент). Головний учений секретар (1988–90), віце-президент (1990–94) АН Узбеки­стану; депутат і голова Комітету з питань науки, освіти, молоді та спорту (1995–97) парламенту Узбеки­стану. Наукові дослідже­н­ня у галузі вітамінології, інженерної ензимології, технічної мікробіо­логії та екс­периментальної альгології. Ви­вчав вітамін PP та його біо­логічно активні похідні, зокрема механізми нейротропної дії цих сполук. Сформулював нові напрями у галузі молекулярних механізмів біо­логічної дії водо- та жиророзчин­них вітамінів та їх специфічних вітамінозвʼязувальних білків. За­пропонував методику ви­значе­н­ня концентрації бета-піколіну після його введе­н­ня в тканини тварин. Роз­робив препарат «Корнік» (від­значений бронзовою меда­л­лю ВДНГ СРСР) для потреб промислового птахівництва.