УКРНДІПЛАСТМАШ Український науково-дослідний і конструкторський інститут з розробки машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми та штучної шкіри

«УКРНДІПЛАСТМА́Ш» Український науково-дослідний і кон­структорський ін­ститут з роз­робки машин і устаткува­н­ня для пере­робки пластичних мас, гуми та штучної шкіри

Заснований 1959 у Києві раднаргоспом. Від 1963 — у під­порядкуван­ні Міністерства хімічного і нафтового машинобудува­н­ня СРСР. 1964 разом із київським заводом «Більшовик» уві­йшов до НВО полімерного машинобудува­н­ня «Більшовик». Від 1989 — у під­порядкуван­ні Міністерства важкого машинобудува­н­ня СРСР, від 1991 — Державного комітету оборон­ного машинобудува­н­ня України, від 1992 — Міністерства машинобудува­н­ня, військово-промислового комплексу і конверсії України. Від 1996 — ВАТ, від 2010 — ПАТ, від 2017 — ПрАТ, від 2018 — ТОВ. Протягом тривалого часу спеціалізацією та профілем діяльності Ін­ституту були: науково-дослідницькі та дослідно-кон­структорські роботи зі створе­н­ня технологій, машин, технологічних ліній і комплексів з пере­робле­н­ня полімерів. Це устаткува­н­ня для: первин­ного пере­робле­н­ня на заводах нафто-органічного синтезу — полімеризація та на­ступне гранулюва­н­ня полімерів; пере­робле­н­ня полімерних гранул у профільні вироби — труби, плівки, профільно-погонажні та видувні вироби, листи та рулон­ні матеріали, спеціальні комбіновані матеріали, склопластики. Окремим напрямом Ін­ституту було роз­робле­н­ня устаткува­н­ня, що до­зволяло зараховувати полімерні від­ходи у виробничий цикл. Фахівці також роз­робляли устаткува­н­ня для пере­робле­н­ня біо­полімерів — сільгоспсировини, від­ходів її пере­робле­н­ня з метою значного під­вище­н­ня їх якісних показників у кормовиробництві та виробництві продуктів харчува­н­ня. Серед технологічних ліній — ЛГРП-4000 та ЛГРП-6000 для первин­ного пере­робле­н­ня поліетилену продуктивністю 4 та 6 т на годину від­повід­но, лінія гранулюва­н­ня поліетилену «Полімір 50» потужністю 8 т на годину, машин­не устаткува­н­ня для виробництв полістиролу сумарною річною потужністю до 30 тис. т (по­стачали на під­приємства у м. Горлівка Донецької обл. і м. Дні­продзержинськ, нині Камʼянське Дні­пропетровської обл.), полівінілхлориду (м. Первомайськ Харківської обл. і м. Прилуки Чернігівської обл.) та ін. Фахівці Ін­ституту впроваджували свої роз­робле­н­ня також у РФ, Болгарії, Чехії, НДР. Від 1992 від­повід­но до наказу Міністра машинобудува­н­ня, військово-промислового комплексу і конверсії України Ін­ститут став головною організацією в галузі полімерного та біо­полімерного машинобудува­н­ня в Україні. 1992—96 організував і брав участь у виконан­ні 11-ти науково-технічних про­грам, зокрема з виробництва тари і пакувальних матеріалів, створе­н­ня сучасної продукції важкого машинобудува­н­ня (полімерного та біо­полімерного устаткува­н­ня); створе­н­ня машин для сільського господарства, харчової та пере­робної промисловості; роз­витку автомобілебудува­н­ня; забезпече­н­ня потреб промисловості будівельних матеріалів у нових видах машинобудівної продукції; рециклінгу від­ходів. В Ін­ституті сформувалася науково-практична школа зі створе­н­ня екс­трузійних технологій та техніки. На піку свого роз­витку в ньому функціонувало понад 20 від­ділів цільового спрямува­н­ня. На­приклад, від­діл № 17 роз­робляв технологічні лінії для виготовле­н­ня труб, від­діл № 20 — екс­трузійне обладна­н­ня, від­діл № 18 — склопластики, від­діл № 8 — машини для великогабаритного роз­дувного формува­н­ня. За роки існува­н­ня Ін­ституту захищено 4 дисертації на науковий ступінь доктора та 53 — кандидата технічних і хімічних наук. Серед ви­значних фахівців — О. Гладченко, В. Пахаренко, А. Пєтухов, В. Сенатос, В. Сілін. У різні роки ін­ститут очолювали Н. Кузнецов, В. Зверлін, В. Ануфрієв. У 1990-х рр. на базі окремих від­ділів створено само­стійні науково-виробничі компанії, зокрема ТОВ «Пластмодерн» з виготовле­н­ня полімерних плівок, грануляту, труб, покрівельних матеріалів та ін., ТОВ «Техноком» з виробництва суперконцентратів та ін.

Завантажити статтю