УКРНДІПЛАСТМАШ Український науково-дослідний і конструкторський інститут з розробки машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми та штучної шкіри
«УКРНДІПЛАСТМА́Ш» Український науково-дослідний і конструкторський інститут з розробки машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми та штучної шкіри
Заснований 1959 у Києві раднаргоспом. Від 1963 — у підпорядкуванні Міністерства хімічного і нафтового машинобудування СРСР. 1964 разом із київським заводом «Більшовик» увійшов до НВО полімерного машинобудування «Більшовик». Від 1989 — у підпорядкуванні Міністерства важкого машинобудування СРСР, від 1991 — Державного комітету оборонного машинобудування України, від 1992 — Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України. Від 1996 — ВАТ, від 2010 — ПАТ, від 2017 — ПрАТ, від 2018 — ТОВ. Протягом тривалого часу спеціалізацією та профілем діяльності Інституту були: науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи зі створення технологій, машин, технологічних ліній і комплексів з перероблення полімерів. Це устаткування для: первинного перероблення на заводах нафто-органічного синтезу — полімеризація та наступне гранулювання полімерів; перероблення полімерних гранул у профільні вироби — труби, плівки, профільно-погонажні та видувні вироби, листи та рулонні матеріали, спеціальні комбіновані матеріали, склопластики. Окремим напрямом Інституту було розроблення устаткування, що дозволяло зараховувати полімерні відходи у виробничий цикл. Фахівці також розробляли устаткування для перероблення біополімерів — сільгоспсировини, відходів її перероблення з метою значного підвищення їх якісних показників у кормовиробництві та виробництві продуктів харчування. Серед технологічних ліній — ЛГРП-4000 та ЛГРП-6000 для первинного перероблення поліетилену продуктивністю 4 та 6 т на годину відповідно, лінія гранулювання поліетилену «Полімір 50» потужністю 8 т на годину, машинне устаткування для виробництв полістиролу сумарною річною потужністю до 30 тис. т (постачали на підприємства у м. Горлівка Донецької обл. і м. Дніпродзержинськ, нині Кам’янське Дніпропетровської обл.), полівінілхлориду (м. Первомайськ Харківської обл. і м. Прилуки Чернігівської обл.) та ін. Фахівці Інституту впроваджували свої розроблення також у РФ, Болгарії, Чехії, НДР. Від 1992 відповідно до наказу Міністра машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України Інститут став головною організацією в галузі полімерного та біополімерного машинобудування в Україні. 1992–96 організував і брав участь у виконанні 11-ти науково-технічних програм, зокрема з виробництва тари і пакувальних матеріалів, створення сучасної продукції важкого машинобудування (полімерного та біополімерного устаткування); створення машин для сільського господарства, харчової та переробної промисловості; розвитку автомобілебудування; забезпечення потреб промисловості будівельних матеріалів у нових видах машинобудівної продукції; рециклінгу відходів. В Інституті сформувалася науково-практична школа зі створення екструзійних технологій та техніки. На піку свого розвитку в ньому функціонувало понад 20 відділів цільового спрямування. Наприклад, відділ № 17 розробляв технологічні лінії для виготовлення труб, відділ № 20 — екструзійне обладнання, відділ № 18 — склопластики, відділ № 8 — машини для великогабаритного роздувного формування. За роки існування Інституту захищено 4 дисертації на науковий ступінь доктора та 53 — кандидата технічних і хімічних наук. Серед визначних фахівців — О. Гладченко, В. Пахаренко, А. Пєтухов, В. Сенатос, В. Сілін. У різні роки інститут очолювали Н. Кузнецов, В. Зверлін, В. Ануфрієв. У 1990-х рр. на базі окремих відділів створено самостійні науково-виробничі компанії, зокрема ТОВ «Пластмодерн» з виготовлення полімерних плівок, грануляту, труб, покрівельних матеріалів та ін., ТОВ «Техноком» з виробництва суперконцентратів та ін.
Завантажити статтю
